Сергій Кравцов: людина, яка любить життя!

Сергія Івановича Кравцова знають багато зміївчан, які мали домашніх тварин чи тримали худобу — як то кажуть, від собаки до свині. Адже він 47 років пропрацював ветеринаром!

Сьогодні чоловік відзначає свій 70-річний ювілей.

Завжди усміхнений, завжди готовий прийти на допомогу,  підтримати. Він любить життя, і Всесвіт це відчуває, бо послав йому кохану жінку, прекрасну родину, відданих друзів та улюблену роботу.

Сергій Іванович Кравцов народився 26 серпня 1954 року на Зідьках і все життя тут прожив. Виїжджав з дому тільки на навчання — у 1973 році закінчив Старомерчанський зооветехнікум. Потім повернувся і пішов працювати ветфельдшером до Зміївської станції по боротьбі з хворобами тварин.

Змінювалися назви організацій де він працював, але посада залишалася сталою — ветеринар.

Звісно, його пухнасті та рогаті пацієнти нічого не розкажуть про лікаря, а от їхні господарі з вдячністю розповідають, що жодного разу  Сергій Іванович не відмовив у допомозі, чи то у вихідний його покликали, чи серед ночі подзвонили. Бо корові ж не скажеш, що телитися треба в будній день, коли люди на роботі!

«Кращого ветеринара в нас не було!» — і сьогодні кажуть жителі Зідьок та навколишніх сіл.

Загалом усі, хто стикався з ним у справах, говорять про Сергія Івановича тільки хороше.  Він ніколи ні з ким не конфліктував, і ні на кого не тримав зла.

Пропрацювавши рівно 47 років — з 1 листопада 1973 року по 1 листопада 2020-го, він вирішив: «Досить!» і з посади лікаря ветсанексперта Зміївської лабораторії ветсанекспертизи вийшов на заслужений відпочинок.

І тоді вже він повністю віддався родині: кохані дружині Валентині, дітям та онукам, якими займався з великим задоволенням.

Узагалі в родині Кравцових є культ сім’ї. Чесність по відношенню одне до одного, порядність, взаємопідтримка — це тут не порожні слова. Так живуть Сергій і Валентина, які побралися зовсім юними та йдуть рука об руку вже 49 років. І це кохання батьків відчувають і діти — син Сергій та донька Алла. Приклад гармонійних стосунків у родині бачуть невістка Олена та зять Олександр. Обожнюють діда й онуки Владислав та Артем і люба онучка Анна.

Такими ж виявилися і їхні свати — Сергій та Антоніна Онопки. А по-іншому й бути не могло!

Донька, до речі, маючи перед очима приклад батька, спочатку пішла працювати в медицину. Але життя потім внесло свої корективи. Зараз вона працює в царині громадського харчування.

7 скликань він був депутатом Зідьківської селищної ради. Це говорить виключно про високу довіру односельців до Сергія Кравцова. Але ж і він допомагав людям, в силу своїх сил і можливостей.

А потім прийшла війна…

Волонтером Сергій Кравцов не став у загальноприйнятому розумінні цього слова, але й у допомозі нікому не відмовив — ні цивільним, ні військовим.

Пані Тетяна, яка з чоловіком у перші дні війни тікала з Північної Салтівки в Черемушне,  з вдячністю згадує, як Сергій Іванович зустрів їх на вокзалі, привіз до себе додому та прихистив на деякий час. А потім, аж до того моменту, поки жінка не оправилася від стресу та не зрозуміла, як жити далі, Сергій з Валентиною просто таки опікувалися ними.

«Це сьогодні в нас «паритет», — посміхається пані Тетяна, — вони допомагають нам, а ми — їм. А на початку війни допомога Сергія Івановича та його дружини Валентини Іванівни була безцінною».

Добрий, чуйний, завжди усміхнений, має тонке почуття гумору. Але в той же час — і внутрішній стрижень. На цю людину можна покластися в будь-якій ситуації.

«Я — щаслива людина!» — говорить про себе Сергій Іванович Кравцов. А його найбільше бажання: дочекатися правнуків і піти з ними рибалити…

Земляки Сергія Івановича щиро вітають його із ювілейним днем народження! Бажають здоров’я, благополуччя в родині, поменше розлук та викликів, а побільше радісних зустрічей. А головне: дочекатися нашої перемоги та втілити в життя свою найзаповітнішу мрію!