Наталія Мудрак
Наталія Мудрак — одна з небагатьох жінок, які очолюють агробізнеси в Україні загалом та на Харківщині зокрема. Вона прийшла у птахівництво з іншої галузі та єдине, про що шкодує зараз: війна не дає можливості «розвернутися». До того ж і підприємство їй «дісталося» унікальне, адже «Роздольне», що знаходиться в однойменному селі в Зміївській громаді, — єдиний в Україні племінний завод, що займається розведенням вітчизняних порід гусей
Наталія Мудрак за освітою — інженер-технолог харчової промисловості, але так склалося, що понад 20 років вона пропрацювала у торгівлі.
Пропозиція очолити Племінне птахівниче підприємство «Роздольне» надійшла їй у 2021 році — саме у ковід. При цьому попередній керівник залишив по собі майже порожній бюджет та купу проблем, які потрібно було вирішувати.
Звісно, що було важко, але в Наталії Михайлівни виявився «залізний» характер. А поряд була Катерина Дмитрівна Кисла — зоотехнік підприємства. От вона про гусей знає все!
Гуси в Роздольному були завжди
У «Роздольному» вирощують і розповсюджують дві породи гусей — велику сіру та велику білу, які саме на цій території і були в свій час виведені.
Робота над великою сірою породою почалася у 1938 році в Українській науково-дослідній станції птахівництва, що знаходилася також у Зміївській громаді — у Бірках (нині це — Державна дослідна станція птахівництва Інституту тваринництва НААН).
Під час Другої світової війни весь генетичний матеріал вивезли у колгосп «Арженка», що в Тамбовській області, а наприкінці 1943 року повернули назад, і робота над удосконаленням породи тривала аж до 1956 року, коли велику сіру породу гусей офіційно зареєстрували.
Приблизно тоді ж було створено в Роздольному птахівниче підприємство, яке спеціалізувалося саме на гусях і на базі якого у 1980-х роках почали племінну роботу щодо створення великої білої породи. Хоча старі люди кажуть, що гуси в цьому селі були завжди.
У 1992 році «Роздольне» стало окремим від Дослідного господарства «Бірки» державним птахівничим підприємством зі статусом «дослідне». У 2002 році — атестувалося і одержало статус «племінного заводу» по розведенню вітчизняних порід гусей. А в 2012-му пройшла приватизація підприємства, і воно стало приватним, але статус племінного заводу зберегло, чим тут неабияк пишаються.
Як з’ясувалося, тут ведуть суворий облік сімей селекційного стада — яка гуска від якого гусака яйце вивела, хто в них батько / мати, дідусь / бабуся. Це дуже важливо для чистоти генетичного матеріалу.
Доросла птиця, що цікаво, витримує до 40 градусів морозу, тому нині, у жовтні, гуси гуляють на свіжому повітрі, а їхні «готельні номери» ще готуються (у гніздах живуть, до речі, один гусак-падишах зі своїм «гаремом» з чотирьох гусочок).
Про це все і трохи більше і розповіла Катерина Кисла, яка працює на підприємстві з 1996 року.
На початку війни вирішили: треба зберегти селекційне стадо!
Але повернімося до сьогодення.
29 червня 2021 року до керма «Роздольного» стала жінка, яка бачила гусей хіба в дитинстві у бабусі. Чи було страшно? Звісно що так. Але маючи пробивний залізний характер, бажання змін та людей поряд, які готові допомагати і підтримувати, Наталія Мудрак почала вивчати справу.
На підприємстві працює небагато людей, тож директорка разом з птахівниками почала вивчати ази селекційної справи, паралельно займаючись і організацією процесу.
А потім почалася повномасштабна війна.
У березні 2022 року мав розпочатися новий племінний сезон — гуски у цей період зазвичай почи-нають нестися. Але замість того, щоб відбирати яйця для інкубування, птахівничі підприємства — на Харківщині зокрема — почали вирізати і розпродувати птицю, бо майбутнє було непевним.
Не оминула ця доля і «Роздольне». Частину птиці довелося реалізувати, а племінні яйця, ціна яким – 60 гривень за штуку, Наталія Михайлівна власноруч продавала на площі в Змієві по 30-45 гривень за десяток. А інакше — хоч викинь! Бо всі клієнти відмовилися віз замовленої продукції.
Випродали до середини квітня тоді 19 тисяч яєць! А потім схаменулися…
До племінного стада, на щастя, справа не дійшла: коли стало зрозумілим, що ворог на Зміївщину не зайшов і найближчим часом уже його ЗСУ сюди не пропустить, на підприємстві вирішили продов-жити справу розведення племінних гусей і заклали в квітні 2022 року партію на інкубацію.
Водночас почали шукати і нові ринки збуту, і кошти на виробництво.
Кошти на розвиток шукати все складніше
Підприємство реалізовує яйця, добовий молодняк, підрощений молодняк та дорослих гусей живою вагою. Яйця, до речі, найбільш вигідний товар.
Раніше продукцію «Роздольного» можна було побачити на ярмарках. Нині ж охочих купити племінних гусей шукають на форумах і семінарах. Директорка активно їздить країною, спілкується з потенційними донорами, шукає партнерів.
Дозволити собі комерційного агента підприємство не може, тому всі питання реалізації продукції вирішують самостійно.
За словами пані Наталії, більше інформації вона знаходить на сусідній Полтавщині, де жінки – керівниці агропідприємств, об’єднуються для вирішення нагальних питань. У Харківській області такої спі-льноти поки, на жаль, не сформувалося.
Не жалує птахопідприємство і уряд — підтримки звідти не відчувалося і раніше, коли «Роздольне» мало статус державного підприємства. Востаннє державні кошти по селекційній програмі тут бачили у 2006 році. Нині ж і поготів: ви приватники, які питання?
А питання завжди одне: кошти на розвиток, яких завжди не вистачає. А тим більше зараз, коли корми дуже виросли в ціні.
Завдяки міжнародним організціям підприємство мало змогу взяти участь у грантових програмах. І у 2023 році «Роздольне» виграло два гранти: один — на суму 20 тисяч євро на придбання кормів та гранулятора, інший — на навчання, придбання спецодягу тощо. Щоби організувати виробництво комбікорму на місці, не вистачає «трішки» коштів, хоча частина обладнання, в тому числі дробилка та змішувач, уже є.
Але цього року, за словами Наталії Мудрак, шукати грантову підтримку стало в рази складніше. І загалом рік по фінансових показниках поступається 2023-му.
Разом з цим цього року від ФАО підприємство отримало потужний генератор. Він потрібен для без-перебійної роботи підприємства під час відключення світла.
Після довгого очікування (дадуть / не дадуть) Наталія Михайлівна сама їздила за генератором у Київ. А в розмові з людьми, які відвантажували їй це обладнання, з’ясувала, що генератори донори передали в Україну ще рік тому… Така от історія.
«Ми — єдині, ми — найкращі, ми — стабільні партнери»
Сьогодні, завдяки активній позиції директорки «Роздольного» Наталії Мудрак, про підприємство та його продукцію знають точно більше, ніж пару років тому.
Незважаючи на те, що сьогодні людей (об’єктивно) більше цікавлять бройлери та кури-несучки, бо це зрозуміло і швидко, є в Україні й любителі гусей. Продукцію з «Роздольного», зокрема, яйця для інкубування, залюбки купують на Дніпропетровщині, в Одесі, на Запоріжжі, в Полтаві.
Були ентузіасти, що планували відкрити такий гусячий бізнес на Закарпатті, навіть заручилися підтримкою місцевої влади. Але щось не склалося.
Найбільше клієнтів «Роздольного» було на Сумщині, але після того, як росіяни в травні цього року вдруге рушили на Харків, а на Сумському напрямку обстріли стали більш інтенсивними, партнери від-мовилися від замовленої продукції. У червні цього року багато хто допомагав підприємству реалізувати гусенят, від яких відмовилися сумчани. Частину птиці вдалося продати, решта підростає на території підприємства.
До речі, потужності «Роздольного» розраховані на утримання одночасно 5,5 тисячі голів племінного стада, 600 голів з яких — селекційне стадо.
Для утримання цього стада на території підприємства розташовані три пташники для пробатьківського стада, селекційник на 120 гнізд для гусей племінного ядра, а також пташник - брудер для вирощування ремонтного молодняка.
Вхід на територію підприємства через санпропускник, який відповідає всім ветеринарно-зоотехнічним вимогам.
Як говорить директорка, сьогодні багато людей, які чують, що підприємство знаходиться на Харківщині відмовляються від співпраці. Бояться… Кожному ж не поясниш, що «Роздольне» не обстрілюють щодня, і що у нас більш-менш безпечно (як може взагалі бути безпечно під час війни). Частково вирі-шити проблему збуту добового та підрощеного молодняка міг би спецтранспорт для перевезення птиці на великі відстані. Але для цього, знову ж таки, потрібні кошти.
«Ми — єдині, ми — найкращі, ми — стабільні партнери», — наголошує директорка. І єдине, про що шкодує, — що довелося їй розвивати цей бізнес під час війни.
Наталія Мудрак упевнена: в мирний час потенціал для розвитку птахівничого підприємства був би колосальний! Але і в нинішніх умовах руки опускати ніхто не збирається!
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз