Освіта й туризм: є на що подивитися, є чому повчитися

24.06.2021 у 08:52 139

10-11 червня 15 представників ЗМІ з Кіровоградської та Харківської областей вивчали успішний досвід розвитку Галицинівської громади Миколаївської області та Станіславської громади Херсонської області. Престур організував Український кризовий медіа-центр у рамках Програми USAID DOBRE «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність»

Освіта й туризм: є на що подивитися, є чому повчитися

Україна увійшла у зелену зону карантину, і для журналістів розпочалися престури. А це — унікальна можливість побувати в громадах, які об’єдналися ще до місцевих виборів 2020 року та побачити, чого вони досягли за останні 3-5 років, коли ми ще вагалися і чекали на об’єднання «згори».

 

Галицинівська громада: ставка на освіту

 

Галицинівська сільська громада Миколаївської області була створена у грудні  2016 року і об’єднала 4 ради — 6 сіл. Населення громади — всього 9,62 тисячі осіб, а її територія становить 311 квадратних кілометрів.

Ця громада вважається досить заможною. Й це недивно, адже в Галициновому  зареєстрований і працює Миколаївський глиноземний завод — найбільше в Україні і одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

Як розповідає голова громади Іван Назар, бюджет 2020 року — майже 150 мільйонів гривень. З них 29 мільйонів вилучається в якості реверсної субвенції до державного бюджету. Разом з цим громада бере участь у багатьох  соціально-інфраструктурних проєктах за рахунок міжнародних донорів.

 

Кисневий концентратор — у кожну амбулаторію!

Основні проблеми громади — дороги і якість питної води (як і всюди), а пріоритети — медицина та заклади освіти.

П’ять шкіл, п’ять садків, п’ять амбулаторій.

У центрі громади — селі Галицинове зводиться будівля нової амбулаторії, адже існуюча знаходиться в пристосованому приміщенні, причому в одному із сільрадою. Головний лікар місцевої первинки Андрій Аліфанов у минулому — лікар-реаніматолог, тому дуже швидко зрозумів всі ризики хвороби COVID-19 та наполіг на придбанні в кожну з амбулаторій кисневих концентраторів. Він пишається тим, що Галицинівська громада в період загострення ковіду «давала» найнижчий в Миколаївській області відсоток госпіталізацій та летальності.

Що дуже цікаво: а амбулаторіях громади надають медичні послуги, що не притаманні первинній ланці медицини. Зокрема прийом веде лікар-гінеколог, введено посаду лікаря-біохіміка, працює сольова кімната, а нещодавно у співпраці з глиноземним заводом було придбано апарат УЗД. Зарплата «непрофільним» спеціалістам нараховується з місцевого бюджету.

 

Медіатека як місце для тусовок 

Але ще більше уваги в Галициновому приділяють освіті.

Як сказала начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту сільської ради Олена Кравець, після створення громади у 2017 році перше, що зробили, — почали капітально ремонтувати харчоблоки всіх п’яти шкіл. До процесу залучили також дітей, які намалювали проєкти шкільних їдалень. Деінде є навіть високі барні стійки — там харчуються старшокласники.

У громаді встановлено загалом 8 воркаут-майданчиків, п’ять з яких — на шкільних подвір’ях. Там діти займаються і на уроках фізкультури також. А в шкільних коридорах є шахові дошки та тенісні столи. І вони, кажуть, не покриваються пилом.

І ще один цікавий факт. Учителів — переможців професійних конкурсів у цій громаді заохочують преміями, які можуть сягати 20 тисяч гривень. 

Ми побували у школі в найбільшому селі — Галициновому і в найменшому — Лупаревому.

У Галицинівській сільській школі навчається менше 300 дітей. Цьогоріч вона отримала статус опорної без філій, щоб мати можливість набирати 10-11 класи (очікуються зміни у законодавстві про середню освіту).

У цій школі розвивають STEM-освіту. У STEM-лабораторії є така техніка, що ми не знаємо навіть, як вона називається. 3D-принтер, голографічний екран, фото- та відеостудія, мультиборд, це не рахуючи звичайних комп’ютерів та принтерів. При STEM-лабораторії працюють гуртки робототехніки та комп’ютерної анімації. Охочих у них займатися учнів з інших шкіл підвозить шкільний автобус.

Також тут є медіатека, яку школярі називають «місцем для тусовок». При ній створений медіацентр «Ново» (гурток журналістики).  Учні пройшли професійне навчання та отримали сертифікати, і тепер видають щотижня випуск новин на своєму Ютуб-каналі.

Крім того, при школі створено бізнес-інкубатор, де навчають швейній справі старшокласників і дорослих жителів громади.

Родзинкою Лупарівської сільської школи, в якій навчається 149 учнів,  є бізнес-інкубатор для навчання дорослих гончарству. Гончарне ремесло опановують і школярі під пильним керівництвом педагога з 30-річним стажем Сергія Глушка. 

Усі ці проєкти були реалізовані спільно з Програмою DOBRE та іншими партнерами.

Після розмови з нами у громаді вже замислилися над тим, щоб створити туристичний маршрут, одним із пунктів якого стане майстер-клас з гончарства. Але це — в майбутньому. Сьогодні ж у Галициновому уже є кілька цікавих для туристів об’єктів. Це — полуничні поля (де можна назбирати полуниці та купити її за пів ціни, або ж не збирати та купити за повну). А ще — ферма «Пан Равлик».

 

 

«Пан Равлик» — не лише туристичний об’єкт, а й науковий

Фермерське господарство «Пан Равлик» розташоване в селі Галицинове. Ольга та Костянтин Пономаренки відкрили його три роки тому. Тут вирощують равликів на території площею 2 га.

Подружжя каже, що вирішили зайнятися таким бізнесом, бо клімат півдня України досить сприятливий для цього. Їздили в Італію, вивчали пропозиції. Перший млинець виявися грудкою — через затримки на митниці до Миколаєва «доїхала» тільки третина придбаних равликів. Але це не зупинило Пономаренків, хоча проблем у цьому «бізнесі для лінивих» (як його нерідко називають) було й залишається ще багато.

Сьогодні вони проводять екскурсії з дегустацією страв із равликів під супровід саксофону. Ольга розповідає про равликів як про близьких — як вони їдять, знаходять собі пару, як розмножуються, впадають у сплячку….

Костянтин, натомість, більше розповідає про наукову складову процесу. Річ у тім, що ферма уклала угоду з місцевим вишем на розробку обладнання й технології виробництва муцину — равликового слизу. На сьогодні вже є лінійка натуральної косметики з муцином, виробленої в Україні саме «Паном Равликом».

І на досягнутому тут зупинятися не збираються!

Костянтин Пономаренко поділився з нами своїми планами: розробити для школярів старших класів навчальні екскурсії, щоб підштовхнути їх займатися наукою. Бо «фізика, хімія й біологія — це дуже цікаво. І саме таких знань мені не вистачає в роботі», — сказав засновник ферми насамкінець.

 

 

Станіславська громада: без туризму не вижити

Станіславська сільська громада Херсонської області розташована на берегах Дніпро-Бузького лиману, має 27 гектарів водного плеса та унікальні Станіславські глиняні скелі, які в туристичних колах охрестили Гранд-каньйоном — за схожість з одним із найстаріших національних парків США.

Не маючи на своїй території потужних підприємств (крім, хіба що, філії «Дельта-лоцман» — структурного підрозділу державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Простіше — маяки), громада зосередилися на розвитку туризму.

Екскурсію живописними місцями громади, а це  — балка Байдиха, городище «Золотий мис» та Станіславські глиняні скелі, — для нас провів сільський голова Іван Самойленко.  А начальник відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Анна Сербін поділилася наробками та планами.

Отже, в громаді у співпраці з Програмою DOBRE уже реалізовано низку проєктів, спрямованих у тому числі й на розвиток туризму. Зокрема це — облаштування зон відпочинку. Останній проєкт — облаштування Центру підтримки бізнесу та туризму у селі Станіслав — викликав у нас найбільшу цікавість.

Сьогодні Центр не працює ще на повну потужність, але вже є певні напрацювання.

Так, уже зроблено ремонт кількох приміщень, придбано меблі та проведено інтернет з Wi-Fi. Турист тут можна взяти в оренду робоче місце, зарядити гаджети, попрацювати з ноутбуком.

Вже придбані велосипеди та байдарки, які також можна буде орендувати в Центрі. 

Також у недалекому майбутньому тут можна буде отримати інформацію: де переночувати, де пообідати, що відвідати, які послуги пропонуються туристам. А послуги такі: екстрім-тур Станіславськими скелями на позашляховику, політ на параплані, смачна домашня юшка з п’яти риб та інші. У панах — облаштування автокемпінгу і хостелу.  Але головне — невимовні краєвиди Дніпро-Бузького лиману зі Станіславо-Аджигольським маяком по центру та 22 кілометри берегової зони.

У Центрі працюватимуть двоє людей (додаткові робочі місця). Але щоб не роздувати штати, в громаді вирішили не створювати окреме комунальне підприємство, а відкрили додаткові КВЕДи у вже існуючому КП.

Але головне, чим займається керівниця профільного відділу — намагається «втягнути» у розвиток туристичної галузі щонайбільше людей. Щоб ті відкривали «зелені садиби», де б могли оселитися туристи. Або пропонували нові цікаві послуги.  Бо «якщо зароблятимуть жителі, то зароблятиме й громада», — говорить Анна Сербін. Та годує нас на балці Байдисі місцевими легендами і пиріжками з полуницею.

Місто Станіслав знаходиться від Херсона на відстані 40 кілометрів — як Зміїв від Харкова. Нам би теж не завадив такий Центр розвитку туризму. Тим більше, що й місця — і у них, і у нас — просто неймовірні. І туристів можна залучати не лише краєвидами (лиманом чи Козачою горою, скажімо), а й великим спектром послуг, що цим же туристам будуть надаватися. А може, уже й надаються, тільки про це мало хто знає.

Як на мене — Станіслав з його туристичним потенціалом має велике майбутнє. Головне — його, так би мовити, розкрутити.

Тетяна ЛОГВІНА.

Фото автора та Українського кризового медіацентру.

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини