У роки Другої світової війни радянсько-німецький фронт був основним, на якому були задіяні більшість збройних сил вермахту. Запеклі бої точилися по всьому фронту від Баренцевого до Чорного морів.

Невдачі перших років війни спонукали радянський уряд шукати союзників проти сильного ворога. Переговори з урядом Чехословаччини в еміграції привели до підписання військової угоди про створення на території СРСР чехословацьких військових частин. Весь 1942 рік пішов на формування і навчання батальйону і запасної роти. Добре скомплектований новітньою радянською зброєю, батальйон в кінці січня 1943 року вирушив на фронт. В розпорядженні частини перебувало: автоматичних гвинтівок — 553, магазинних гвинтівок — 192, снайперських гвинтівок — 10, кулеметів — 47, пістолетів і револьверів — 47, легких кулеметів — 40, важких кулеметів — 12, протитанкових рушниць — 16, протитанкових гармат — 2, мінометів 50 мм — 9, мінометів 82 мм — 9. Сучасні дослідники відзначають прекрасну озброєність чехословацької частини, по окремих видах вона була кращою від дивізій РККА.

1 березня 1943 року батальйон, здійснивши 350-кілометровий піший перехід, прибув до Харкова. Запланований відпочинок, подальша моторизація не здійснилися по причині різкого погіршення ситуації на фронті. 2 березня була оголошена бойова тривога і в 2.30 3 березня чехословаки, здійснивши 40-кілометровий марш, займають оборону на північному боці річки Мжа від Тимченок до Артюхівки. Спочатку батальйон підпорядковували 25-й гвардійській дивізії, а через декілька днів — уже 62-й стрілецькій дивізії.

Треба відзначити, що військова частина опинилася не тільки на стику дивізій та армій, а й навіть Воронезького і Південно-Західного фронтів. Така практика часто вносила сум’яття, плутанину, навіть паніку при обороні. До того ж командування не виключало можливості німців знищити чехословацьку частину, вважаючи її не загартованою в боях. В даному випадку велику роль грав політичний фактор, бо чехословаки були першими союзниками СРСР проти нацистської Німеччини.

4 березня підсилена рота надпоруччика Отакара Яроша зайняла оборону на південній стороні ріки в Соколовому. 7-го і вранці 8 березня розвідники Антоніна Сохора мали зіткнення з передовими загонами німецьких військ. Виявивши велику концентрацію танків і мотопіхоти, радянська авіація вперше нанесла удари з повітря в районі хутора Кононенки.

В 13.30 почалася перша атака, яку провела 11-та танкова дивізія вермахту з розвідувальною ціллю. Залишивши на полі бою три танки, атакуючі відійшли. Виявивши оборонні точки захисників, через деякий час вони почали ураганний обстріл із 105 мм гармат чехословацьких укріплень, в тому числі бризантними снарядами.

В 15.30 з боку хутора Гонтарі почалася атака за участю до 60 танків, 10 самохідних гармат, 20 бронетранспортерів і двох полків піхоти 106-ї дивізії противника. Тепер в бій вступили великі сили радянської артилерії, в тому числі легендарні «Катюші». Горіли танки, горіла земля. Бій поступово наближався до церкви, куди відступали уцілілі захисники Соколового.

До 17.00 на південному березі Мжі не залишилося жодної діючої гармати, була втрачена більша частина кулеметів і протитанкових рушниць.

Чехословаки гинули в траншеях, відчайдушно намагаючись підбивати танки гранатами. Зменшувалася підтримка радянської артилерії, з-за ріки, так як неможливо було корегувати вогонь батарей.

В 18.00 на допомогу оборонцям вирушило 10 танків 179-ї окремої танкової бригади, але переправа не вдалася: перший Т-34 провалився під лід. Танк витягнули, але підтримати оборонців Соколового було нікому.

О 19.00 командир батальйону Л.Свобода надає наказ 1-ій роті відступити за річку Мжа. Останні захисники Соколового покинули село, що палало, пізньої ночі.

В газетних, журнальних публікаціях, мемуарах в основному висвітлювалося бойове хрещення чехословацького батальйону, подальші події — набагато менше.

9 березня командування фронту здійснило спробу знищити соколівське угрупування німців з подальшим розвитком наступу. Атака на Соколове відкладалась через затримку взяття Таранівки. Тільки о 18.00 розпочав наступ 381-й гвардійський стрілецький полк, а в 19.15 — 2-га рота чехословацького батальйону під командуванням Яна Кудліча. Роту знову підтримала щільним вогнем радянська артилерія з-за Мжі. Південно-східна околиця Соколового була звільнена, підбито 3 танки, знищено 4 кулемети, десятки солдатів і офіцерів противника. Щоб нейтралізувати активність підрозділів Червоної армії, ворог із хутора Глибокий перекинув усі оперативні підрозділи, збільшивши гарнізон Соколового до полку піхоти і 40 танків. Стало зрозумілим: без участі танкових сил Соколове не відбити.

В ці дні командування не відмовлялося від плану знищити соколівське угрупування і вдарити в тил німецьким військам в напрямку Нової Водолаги, щоб зменшити тиск на Мерефу і Харків.

10 березня вранці була здійснена остання спроба взяти Соколове силами 81-го стрілецького полку, при підтримці 152-ої стрілецької дивізії, але за відсутності танкової підтримки. Чехословацький батальйон був зайнятий виключно обороною рубежу по р.Мжа. Ворог кинув у бій нові моторизовані підрозділи, тому поніс великі втрати.

Із спогадів жительки с.Соколове П.П.Лещенко: «Коли затихли постріли і гул моторів німецьких танкеток, ми наблизились до відкритого поля, де залягли наші солдатики, їх там мертвих лежало сила-силенна».

Об 11.00 полк припинив наступ і був відведений до Змієва для заняття оборони. В цей час 2-й танковий корпус СС вермахту прорвався трьома дивізіями до околиць Харкова і з маршу почав штурм міста: «Дас Рейх» входила з заходу, через Холодну Гору, «Лейбштандарт Адольф Гітлер» з півночі по Білгородському шосе і вулиці Сумській, «Мертва голова» перерізала трасу Харків – Чугуїв. Доля міста фактично була вирішена. Командуванню фронтів стало не до Таранівки і Соколового.

1-й окремий чехословацький батальйон залишив позиції по р. Мжа. 13 березня по наказу командира 62-ї стрілецької дивізії генерал-майора Зайцева форсували Сіверський Донець в районі Мохнач – Скрипаї. Уцілілі воїни в подальшому стали основою для формування 1-ї окремої Чехословацької бригади.

О.Куц, О.Калтухчан,

працівники філії «Соколівський музей

Бойового братерства» Зміївського краєзнавчого музею.

Березневі бої за Соколове. 1943 рік