За такими екопоселеннями, кажуть сучасні науковці — майбутнє. Родина, яка може забезпечити себе продуктами та енергією самостійно, живе за принципами екологічності та намагається лишити після себе мінімальний вуглеводний слід (екологи мене зрозуміють) — ця тенденція є мрією сучасних учених: футурологів, аграрників, антропологів, екологів та урбаністів, які вважають, що не сьогодні-завтра багато людей почнуть тікати з великих мегаполісів до природи поближче, до коренів, але з новими внутрішніми поняттями та принципами життя. Такі родини, є надія, зможуть по-новому відновити вмираюче наше село й звичне українцям хуторське відокремлене життя, подбають про знекровлену інтенсивним використанням землю, нагодують себе та інших чистими від хімії та втручань продуктами.

Хто ними стали вже сьогодні? Уже з 90-х років минулого століття створена глобальна мережа екопоселень — світова асоціація людей і співтовариств (екопоселень), які присвячують себе способу життя «з урахуванням майбутніх потреб», живучи так, щоб природні ресурси відновлювалися, використовуючи природозберігаючі технології, даючи природному середовищу більше, ніж забирають. Члени мережі діляться ідеями та інформацією, передають технології та розвивають культурні й освітні обміни.

Екопослення «Родинна садиба Буряківських» — так називається цікаве місце на Зміївщині, про яке ходять легенди. Там є сучасний будинок із… землі без єдиної цеглини чи блочини, натуральне екологічне господарство, поселенці не платять за комуналку (бо не користуються державними благами і самостійно здобувають природну енергію), тварини-рослини-комахи в них працюють у симбіозі…

Про цих людей мені якось проміж справ розповіли знайомі з Харкова, які купували у родини сири та інші натуральні продукти їхнього власного виробництва та лишилися дуже задоволеними. Сьогодні про цю незвичайну родину Дмитра та Ірини Буряківських хочу розповісти вам у «Вістях».

- Чула про вашу родину цікаві та приємні речі, причому від людей з Харкова. Але насправді не так і багато зміївчан знають про ваше поселення, а варто було б цікавитися, я думаю? Адже саме така унікальна родина (тут усе — й екологічне мислення, і сталий розвиток, і натуральне господарство із новітніми технологіями разом) у нас на Зміївщині — одна? Де саме ви живете та що представляє з себе ваша родина (ви з дружиною, діти, загалом ваш стиль життя)? І чи ви з дружиною зміївчани, чи приїхали до нас здалеку?

- Не впевнений, що всім варто багато знати про нас. Ми не актори або політики, що живуть виключно за рахунок уваги людей. Ви можете сміливо забути про нас одразу після того, як дізнались. І на нас це не вплине. Живемо ми в селі Гришківка під Таранівкою. Звідки взялися? Я — з сусідньої Мерефи, де народився і виріс, а дружина — зі Сватового, що на Луганщині. Загалом у нас троє дітей. У кожного — по сину від першого шлюбу, і ще є наша спільна донька Софія, семи років. По стилю життя ми селяни. Чомусь зараз людей дивує, що в селі можна жити. Те, що так було протягом тисячоліть, до уваги чомусь не береться.

- Ви входите до великої мережі екопоселень України та світу. Що це означає для вас та ваших колег? Як виникла ідея жити саме так і чому?

- Дійсно, ми є членами Світової мережі екопоселень. Спілкування з однодумцями завжди поліпшує і настрій, і компетентність. А наскільки легко і приємно гуртом бити батька, ви, мабуть, і самі знаєте. Якось заблукав в наших хащах патруль молодих та гарячих поліціянтів. Зустріли нашого волонтера зі Сполучених Штатів, що пас кіз, і давай з нього глузувати. Нічого, звернення в місцеву поліцію пішло через приймальню президента, посольство США та Кабінет міністрів, та ще й за підписом чотирьох громадських організацій. Тож перед нашим гостем вибачились і вжили певні заходи.

А щодо ідеї такого життя та як вона виникла? Мені здалося, що вона виникла в моїй голові. Але подальші дослідження показали, що ми дуже мало ідей генеруємо (принаймні я), здебільшого вони приходять самі, розраховуючи, що ми годуватимемо їх своєю увагою і втілюватимемо своїми руками. Що, власне, й відбулося.

- Яку освіту маєте та ваш попередній досвід життя?

- Я — агроном, моя дружина — економіст. Та це не має ніякого значення, бо ані я, ані вона за фахом не працювали. Значно цікавіше й складніше запитання — які таланти ви маєте? Щодо мене, то я полюбляю виготовляти з гуано кулі. А Іра — та любить щось продавати.

- Яку ділянку маєте, як її отримали та як саме побудовано ваш дім (історія, технології, матеріали та їхнє походження, хто працював на будівництві, вартість квадратного метру при будівництві)?

- Загалом у нас 1,25 га. По паперах. І це знову ні про що не говорить. Коли йдеться про більш природнє життя, то краще сказати, який ареал ми займаємо. З урахуванням того, де пасуться кози, збираються гриби, дрова, фрукти та ягоди — мабуть, це сотні гектарів.

Будинок ми збудували земляний. Якщо землю скласти в мішки, то надалі їй можна надати будь-яку форму, навіть форму будинку. Вийшло непогано, швидко й дешево. Експлуатуємо хату вже десятий рік — жодних проблем. Приблизна ціна її — десь 100$ /м кв.

Технологія називається earthbagbuilding (англійською «будівництво із землі у мішках» — від Авт.). Є підручники та наукові дослідження на цю тему. Але все ж використання цієї технології вимагає сміливості. І це пов'язано з тим, а «що люди скажуть». Ми будували в безлюдному місці, тож не брали цей ризик до уваги.

Наразі розроблено купу цікавих екологічних технологій будівництва на будь-який смак та бюджет. Підстава для того, аби скиглити, що вам ніде жити, є тільки одна — людина отримує задоволення від цього процесу. А єдиний правильний метод будівництва такого житла — це толока. Якщо маєте сумнів — відвідайте кілька толок. Там ви побачите, як це робиться і знайдете людей, які вам допоможуть. Ми саме так і вчинили — за перший сезон будівництва нам допомагало близько сімдесяти осіб.

- Що вважаєте найскладнішим у своєму будівництві, чим пишаєтесь, а від чого відмовилися б при будівництві, знаючи, що це буде проблемою сьогодні?

- У будівництві немає нічого складного. Але треба зважити на нюанси. Скоріше за все, вам доведеться попрацювати і головою, і руками. Ви легко знайдете бажаючих допомогти, але вони не будуть професіоналами. Бригади будівельників безсилі, архітектори — дорогі. Вам немає на кого скинути відповідальність за ваш будинок. Тож просто починаєте, тримаєтесь по можливості здорового глузду, і розумнішаєте з кожним днем. Найкраща підготовка — волонтерство на екобудівництві.

- Яке опалення має ваш дім та за якими технологіями його запроваджували? Які ще цікаві нові технології використовуєте в побуті та які затрати електроенергії у вас щодня?

- Ми опалюємо наш будинок дровами, бо живемо в лісі. Спалюємо їх в плиті на кухні. Інколи протоплюються печі-ракети в спальнях для прогрівання лежанок, що послуговують нам ліжками. Електроенергія — від сонячної електростанції та вітряка. Електроніка вираховує видобуток енергії, але я на це не зважаю. Загалом влітку власної енергії вистачає абсолютно на все (холодильник, насос, кондиціонер сирного погрібу, доїльний апарат). Друга половина осені і перша зими — період обмежень (світло, зарядка).

- Я зв’язалася із вами телефоном, і бачу, що ви маєте власний сайт і акаунти у соцмережах, користуєтесь вайбером, телеграмом, вотсап. Чи правда, що ви з родиною зовсім не користуєтесь телевізором?

- Так, телевізор перестали дивитись років 15 назад. Я особисто вважаю це заняття образою людської гідності.

- Чим знамените ваше господарство та що значить валіпіні? Хто живе на території поселення і що саме зростає?

- Небагато поселенців живуть виключно за рахунок свого господарства. Нам це вдається. Ми не купуємо овочі, фрукти, молоко і молочні продукти, м'ясо. Усе це вирощуємо самі, а надлишки — реалізовуємо. Основа господарства — кози. Крім них є кури, гуси, свині, риба.
Є в нас валіпіні. У класичному варіанті — це заглиблена теплиця. У нас там мешкають, крім рослин, іще й кози, кури та черви — «Старателі». Це дуже бюджетна будова, власне кажучи, — яма із закріпленими сторонами, перекрита наполовину прозорим, наполовину звичайним покриттям. Працює як сонячна пастка: цілорічно плюсова температура. Можна сказати — наш субтропічний пояс. Виконує з десяток різних функцій.

- Чим ви годуєте ваших тварин?

- Кіз ми випасаємо цілорічно, щодня — двічі по дві години. Вони — як олені, знаходять собі їжу незалежно від пори року. Свині п’ють сироватку, що є побічним продуктом сироваріння і оброблять цілину під город, живучи в переставній огорожі або так званому свинячому тракторі. Собаки їдять кашу та кості, коти — мишей, кури й гуси — все, що не встигнеш прибрати або зібрати, плюс траву та зерно.

- Які продукти реалізуєте, де саме та хто ваші постійні клієнти? Як щодо цін та якості?

- Найбільше ми продаємо сири, молоко, йогурт, деякі овочі та дикороси по сезону. Клієнтів дають екскурсії, реклама в мережі і старі клієнти. Багато купують для дітей. Ціни порівняно високі, але це не їжа з супермаркету, якою не наїдаєшся.

- Чи запрошуєте ви на екскурсії і що потрібно, щоб побачити на власні очі ваші цікавинки? Які саме люди цікавляться вами та приїжджають на екскурсії? Якими мовами ви спілкуєтесь? Чи приймаєте волонтерів і хто саме був у вас вже волонтером?

- У сезон ми проводимо багато екскурсій для різних категорій відвідувачів: від «русо- турісто» до зацікавлених у конкретних питаннях (органічний город, козоводство, альтернативна енергетика, екобудівництво). Зазвичай люди повідомляють про свої наміри, і ми попередньо домовляємось.
Ще ми приймаємо волонтерів звідусіль. Поки ще нікого не було з Австралії, з Африки та Південної Америки — не доїхали через ковід. Інші континенти вже відмітились.

- Який ваш робочий день? Зараз? А влітку? А у вашої дружини?

- Я помітив тенденцію, що робота, — а надто власна справа, — завжди намагається захопити увесь наявний ресурс нашої уваги та часу. Але це — найцінніше, що ми маємо. Створена нами для задоволення наших потреб, вона швидко перетворює своїх творців на рабів. І треба докладати чималих зусиль для виправлення ситуації. Особливо шкодить думка інших людей про вас як працьовиту людину, або ще гірше — трудоголіка. Насправді йдеться про неорганізованість та низьку ефективність. Людина повинна працювати по 4 години 4 дні на тиждень і встигати все. Скажу чесно: ми в цьому відношенні — поганий приклад.

- Чи навчаються у школі ваші діти і яку професію, ви думаєте, можуть для себе обрати? Чого саме Ви бажаєте своїм дітям та як бачите їхнє майбутнє?

- Наші хлопці закінчили школу-екстернат з прекрасними оцінками. Соня продовжує навчання. Яку професію обрати — вирішувати їм. Мої побажання: аби обрана робота була їм до душі.

- Як ви оцінюєте ваш незвичайний життєвий досвід, як він може стати в нагоді іншим зміївчанам та що саме ви б побажали всім землякам?

- Дійсно, за 10 років ми накопичили досвід, різноманітний досвід. Стосовно переїзду на землю — то знаю багато і поділюся залюбки. Загалом усім моїм землякам бажаю обирати собі цікаві ігри та отримувати перемоги. Не спускайте своє життя в унітаз.

___________________________________

«Це — ми, родина Буряківських. Живемо в тому місці, де нам подобається, займаємося тим, що корисно, і з задоволенням. Наш проєкт не пов'язаний з діяльністю будь-якої організації або групи, крім нашої родини. Будемо раді, якщо надана нами інформація про нас і нашу діяльність, наш досвід стане в нагоді вам і ви зможете щось застосувати у вашому житті», — так презентують себе Буряківські в мережі. Про хату оповідають: «Основна технологія будівництва, застосована в нашому господарстві, — це Eathbag, будівництво будинків, будівель з мішків з землею. Автор цієї технології арабський архітектор Надер Халілі. У другій половині ХХ століття він отримав замовлення на розробку технології будівництва будинків для біженців. Ідея полягала в тому, щоб люди могли своїми силами швидко, з мінімальними витратами побудувати добротне житло. Наш будинок називається Triple Roundhouse Cluster. Автор — Owen Geiger. Будинок врізаний в південний схил. Матеріал стін — мішки з землею. Також при будівництві застосовувалися: утеплення очеретом, зелена покрівля, гідроізоляція (ПВХ плівка 0,5 мм), долівка, оброблена оліфою, натуральна фарба для стін і стелі. Видимі поверхні заштукатурені саманною штукатуркою. У будинку є: водопровід, каналізація, сан. вузол, гаряча й тепла вода. Площа будинку близько 60 м². Він сухий і теплий. Опалення дров'яне: печі-ракети з лежанками в спальних кімнатах і універсальна піч на кухні. Заглиблення з трьох сторін в землю і хороша теплоізоляція південної стіни вирівнюють мікроклімат і роблять його дуже економним в опаленні.

Більше про цю родину та інші екопоселення в Україні можна дізнатись на сторінці GEN (Global Ecovillage Network) https://genukraine.com.ua/index.php/uk/, сайт поселення: http://ekoburyaky.in.ua, тел.: (067) 699-17-79, електронна пошта Ірини irina@ekoburyaky.in.ua, Дмитра — betavulgaris71@gmail.com.

Я думаю, вони дуже зацікавлять багатьох.

Т.Бєлявцева.

«Це — ми, родина Буряківських»