Щоденник карантину. Ч.10

15.10.2020 у 13:56 327

«Чхати» хотілося на хворобу та оточуючих, «Вибачте, але вас звільнено!» , скептики серед нас і статистика захворюваності по району

Щоденник карантину. Ч.10

Через погіршення епідемічної ситуації в Україні 12 жовтня знову оновили карантинні зони. Епідемічні рівні встановлюються на 14 днів, проте востаннє їх міняли 1 жовтня, а до того — 28 вересня.

Згідно з опублікованими ним даними до помаранчевої зони увійшли міста: Харків, Люботин та Чугуїв, Балаклійський, Близнюківський, Богодухівський, Зміївський, Первомайський, Харківський та Чугуївський райони Харківської області.

До цього наш район перебував у жовтій зоні. Тобто, ситуація погіршилася.

А тим часом, хтось хворіє на коронавірус, а дехто — на бронхіт та ангіну, ГРВІ. Знаходяться серед оточуючих і багато скептиків, які взагалі не вірять, що COVID-19взагалі існує. А тим часом статистика на захворюваність росте…

Не ковідом єдиним…

Поки ми ретельно слідкуємо за статистикою по коронавірусу, в Україні набирає обертів сезонна захворюваність на ГРВІ та грип. Новий епідемічний сезон «офіційно» стартував з 28 вересня.

За інформацією обласного лабораторного центру в регіоні з 28 вересня по 4 жовтня за допомогою до лікарів звернулося 3529 людей, з яких половина — 1836 — діти віком до 17 років. 76% хворих дітей — це учні загальноосвітніх шкіл, 17% — діти, що відвідують дитсадки, решта — так звані «домашні» діти.

За прогнозами Мінохоронздоров’я, в епідсезоні 2020-2021 в Україні будуть циркулювати наступні штами: вірус типу А (H3N2), вірус типу В (Victoria), вірус типу В (Yamagata).

«На щастя результат КТ негативний…»

Саме так розповіла мені знайома жінка, Світлана, про те, що вона захворіла на застуду. А в результаті — невідомо, чи взагалі то була застуда, чи все ж таки злощасний коронавірус. Але в історії є свій хепіенд.

Все почалося з елементарного нежитю. Далі — гірше: температура 37,5 тримається вже два тижні. Жінка працює в сфері обслуговування, і маска на обличчі для неї вже стала невід’ємною часткою. Як говорить сама Світлана: «Це мій мейкап!» Але вона й гадки не мала, що може й сама захворіти.

- Хочете правду? Я працюю в сфері обслуговування, кожен день спілкуюся з великою кількістю людей. На дверях кожного магазину, офісу, школи, дитсадка висить оголошення про масковий режим. Але ж люди або букви не знають, або читати не вміють. На шиї висить маска, але, Боже збав, її на обличчя надягнути. Так гірше того, вони ще й у конфлікт вступають, якщо робиш зауваження і змушуєш натягнути на обличчя маску, — жаліється Світлана. — Але ж приходять з кашлем, нежиттю, і людям байдуже на оточуючих. Ось і я підчепила вірус. Два тижні температура тіла тримається на позначці 37,5. Вже прохожу другий курс антибактеріальної терапії. Але поки що не допомагає, — додає жінка.

А й дійсно, чіткого алгоритму лікування немає, а той, що є — не усім підходить. Та найстрашніше інше: система охорони здоров’я вибудувана так, що ти опиняєшся сам на сам зі своєю бідою.

Жінка здала комп’ютерну томографію легень. На щастя, легені чисті і загрози коронавірусу немає. Але, зауважу — КТ не безкоштовне! Це близько 1000 грн. Їй було призначено лікування у два етапи з двома курсами антибіотиків. Щоб ви розуміли — 1 флакон на один прийом — 250 грн, а потрібно два флакони на день протягом 7 днів. Це перший курс, другий — не менша сума. Рахуємо, виходить 3500 на тиждень лише одних антибіотиків. Крім того, їй було призначено судинозвужувальні краплі  «Віброцил» (близько 90 грн), «Сінупрет» (близько 200 грн), АЦЦ — (170 грн). І список ліків досить довгий!

До чого я все це веду. Досить дороговартісне виходить лікування. А коли тобі остаточний діагноз ще й поставити не можуть, це взагалі ускладнює процес. І вартість ліків, скажем прямо, дуже б’є по гаманцю, а отримати їх безкоштовно чи придбати за зниженими цінами людина змоги не має. Якщо працюєш офіційно, то ти хоча б отримаєш якусь компенсацію у вигляді виплат лікарняних. А якщо ні? Сьогодні ти захворів, завтра ти без грошей, бо все піде на лікування, а післязавтра ти — безробітний! Ось така, на жаль, гірка, правда.

«Я дякую лікарям за їхню роботу!»

А ось ще одна історія. Жінка на ім’я Надія поділилася нею на своїй сторінці у фейсбуці.

- Я захворіла. Пішла відкривати лікарняний. Мало того, що це некомфортно, коли в тебе гарячка, болить голова і маска на обличчі. Але, те, що я побачила.... У мене немає слів.

Я не фанатка істерії навколо «пандемії» через вірус, у якого захворюваність 20 відсотків, який може переноситься на ногах, тести на який мають сумнівну результативність, «а наші лікарні переповнені».

Ремарка про лікарні. Звичайно, вони переповнені, так як відділення під ковід — це одна палата на 6 осіб на район. І то правда, не посперечаєшся — переповнені. Але як нагнітають, ми звичайно не проти, бо має ж мати розумне пояснення карантин на кілька місяців.

Зараз сезон застуд. Нікуди не поділися звичайні нежить,пневмонія, вірусні інфекції і грип. Школа взагалі перетворилася на будинок суцільного нежитю, різноманітного, і до всього цього ще й додався COVID-19. Діти, які всю весну сиділи вдома, зараз нагадують тепличні рослини, які висадили в ґрунт. І так вийшло, що ми всі проходимо процес адаптації.

Після довгого сидіння вдома і звички нічого не вчити на дистанційному навчанні, справляються із навчальною програмою менше половини.

Але все вищесказане — це виключно моя думка, думка біолога, не більше. Біолога, який розуміє, що вірус поза клітиною так собі живе. Помирає клітина — вмирає вірус. Крамола. Я навіть перестала сперечатися. Киваю.

Думка психолога. «Очікування хвороби — гірше самої хвороби» перефразую я. Боятися захворіти або лізти на рожен? Ну невже немає золотої, здорової середини. Від вірусів рятує сильний імунітет. Як його зміцнювати — цією інформацією володіє інтернет, але люди вперто гуглять кількість хворих ...

І на тлі дивних процесів працюють Лікарі. Сьогодні з терапевтів захворіли більше половини. У поліклініці відсутність логіки і здорового глузду, але поправити цей сюр — не вистачає лікарів. Вони в цих скафандрах. Мені пощастило, посидівши в черзі години три, якраз почала закінчуватися дія півпачки «НІМЕСИЛ», я зайшла до лікаря, у вигляді «новенької» дівчини. Натомість лікарка вибачаючись, сказала, що вона тут мала сидіти до 11.00, а зараз 12.00. «До вас, зараз прийдуть, не переживайте!» Я пожартувала, що нехай переживають ті, хто поза кабінетом. Але було гидко на душі, я відчувала провину, що люди працюють в таких убогих умовах ...

Але я ж нічого не можу зробити, абсолютно. Я просто подякувала їй за працю, припустивши, що вона піде або додому, на іншу дільницю!

Мене оглядала педіатр, що мені лестило. Наша молоденька педіатр! І я подумала — ось це посвята в лікарі.

Відкривши лікарняний, я йшла у пригніченому стані. А тут СМС від колеги: у тебе ковід? Ага, з першого «чиху» і нежитю я буду одразу знати — «ковідна» я, чи ні. Вірусне — так це однозначно! Ковід у мене? Буду вирішувати проблеми по мірі їх надходження, а не впадати в істерику. Але до чого все це я пишу?

Звичайно, щоб ви побажали мені одужання. І, напевно, трохи задумалися про цю «пандемію». Чума і грип реально ображені. І звичайно, хоча б подумки, подякувала лікарям. Це найсильніші люди!

«Це коронапсихоз та божевільний дім!»

Історії людей, які не вірять в корона вірус  В Україні дедалі більше виявлених інфікованих на COVID-19. А кількість людей, які вважають, що корона вірусу або не існує, або він штучний, — перевалило за десятки тисяч. За даними Київського міжнародного інституту соціології кожен третій українець вірить, що вірус створили для скорочення населення.

«Існує чи ні» — одна з основних дискусій на вулицях, в транспорті, в магазинах. У редакції ми сперечалися, чи потрібно давати слово тим, хто не вірить в коронавірус, але вирішили, що неможливо робити вигляд, що цих людей немає.

Далі — три їх позиції, які ми почули і записали. І ще — ми записали відповіді цим людям від лікарів, які мають справу з COVID-19. Коментуйте, аргументуйте, сперечайтеся, але про всяк випадок мийте руки і не сваріться.

Тетяна, 24 роки. Педагог, вчилася в ХНПУ ім.Г. Сковороди. Працює вихователькою в приватному дитячому садку. Живе у Змієві. Каже, що з тих пір, як садок відкрили після карантину, хворих немає. Зізнається, що за час карантину, якби не допомога батьків, залишилася б без роботи.

- З самого початку я не сприймала все це серйозно і сьогодні не сприймаю. Я поділяю глобалістську теорію — вважаю, що це все створили для якихось цілей. Ви ж бачите, всіх хочуть перевести в онлайн, контролювати людей за допомогою різних програм. Мені здається, над усіма країнами є вища правління — якась еліта, яка всім керує. Вони спостерігають, чи вдасться їм маніпулювати людьми. Вони змогли нас закрити в будинку, залякати, вселити в нас страх, що це небезпечна хвороба. Є докази, що це небезпечна хвороба? По телебаченню не показали жодної лікарні, заповнених місць, якусь паніку в цих лікарнях, — ділиться Тетяна. — Я це сприймаю як підготовку до трансгуманізму — це коли людина буде перебувати в цифровому суспільстві та її будуть повністю контролювати, стежити за місцезнаходженням. Масштабний контроль, коли у людини не буде вибору, чи не буде свободи слова.

Жінка вважає, що щоденні показники — це просто смішно! Це коронапсіхоз. 200-300 чоловік щодня. Про яку епідемію в країні і пандемію в світі взагалі йде мова? Якщо епідемія — це понад 200 тисяч хворих в країні.

- Чому саме коронавірус? Якби вся країна вимкнула телевізор, а краще викинула б його, не було б ніякого коронавирусу. З екранів телевізорів, інтернету нас залякують, там маніпуляція і страх, паніка. Я дізнаюся про все з інтернету, переважно вся інформація є в фейсбуці і в інстаграмі. Я сперечалася з батьками. Тато до останнього не вірив. Мама раніше почала розуміти цю ситуацію. А з татом сварилася, переконувала. Своїм подругам я також пояснювала, скидала статті. Мої подруги досі не згодні зі мною. Хоча починають щось розуміти, — додає Тетяна.

- У моєму оточенні є знайомі, які теж абсолютно не вірять. Я не заперечую, що якийсь вірус є, але це звичайний вірус грипу. Він не більш небезпечний, ніж інші. І проявляється по-різному, це індивідуально. Я була в своєму селі, пройшло два місяці і жодного хворого не було. Ніяких знайомих. З приводу карантинних обмежень - піду в наступ і мені не страшно. Штрафи незаконні, і карантин цей незаконний. Я знаю, що ці штрафи навіть суди не розглядають.

Я їжджу без маски. Одягаю тільки тоді, коли заходжу в метро, там дуже сильно кричать «негайно надіньте маску». Я знаю, що люди на мене дивляться ненависним поглядом. Я кажу людям, що це не маски, а намордники. Що буде далі? Як вирішить світова еліта, так і буде. Вони награються, і це закінчиться. Але восени буде друга хвиля, у них це в планах. Треба дивитися, як будуть реагувати люди. Якщо виходити на мітинги і протестувати, вони не зможуть цього зробити — зробити з людей рабів.

Максим, 37 років. Живе в с. Безпалівка. Працює в сфері торгівлі в Харкові. Але по роботі їздить і до Києва, і до Вінниці, та й в інші міста України. По дорозі між містами бере попутників, тому що любить спілкуватися.

- У певний момент це стало нагадувати пташиний, свинячий грип. Мені здалося, що буде так само, як і в минулий раз. Як казав мій учитель історії: зброя масового ураження XXI століття — це інформаційна зброя. Тоді ми не розуміли, як це, тепер починаємо розуміти.

Яке у мене ставлення? Думаю, що якась пневмонія є, захворювання, яке поширюється повітряним шляхом. Але, може, нам чогось недоговорюють? Цифри, наслідки, як переноситься. Я вірю в цей столітній цикл, планеті треба очищатися. Звичайно, краще це робити не війнами, а якоюсь такою пандемією. Це штучно зроблено. Є в цьому логіка, тому що говорять, що найбільше страждають люди похилого віку з хронічними захворюваннями.

Я психологічно швидше в «секті» невіруючих в коронавірус. Так спокійніше. Коли в Харкові спускаєшся в метро, всі в масках, такий трохи сюрреалізм. У моєму селі немає такої категоричності. Я не противлюсь правилам. Але люди ходять по торговельних точках, в супермаркети, розважальні центри, в метро багато людей, і нічого не відбувається. Якби це було так страшно, то вже більше б боліло.

Ми не сварилися з друзями і знайомими через коронавірус, але дискусії були. Нам треба до цього простіше ставитися. У нас реально є люди, які вірять в коронавірус і які не вірять. Мама моя, наприклад, говорить: я вже не переживаю, я всього надивилася, якщо прийшов мій час, то прийшов. Чого дарма переживати. Ось так.

У мене є два сценарії того, що буде далі. Запустять другу хвилю, випробують населення на витривалість, як воно піддається дресируванню, як реагує. Якщо винайдуть вакцину, то люди заспокояться, — і буде добре. Якщо її не буде, то люди розділяться на тих, хто буде дотримуватися карантину, і на тих, хто — ні. І останніх буде значно більше.

А другий сценарій — все буде добре. Я оптиміст, тому вважаю, що все буде добре!

Еріка, 44 роки, м. Зміїв. Працює продавчинею на речовому ринку в м. Харкові.

- Ми сидимо в масках на ринку. Там поставили такий пост, щоб був один вхід і вихід. Нам вимірюють температуру. Маски, звичайно, не хочеться надягати, дихати нічим.

Більше ніде не надягаю, я на машині власній їжджу — не в автобусі. В автобус не зайдеш без маски. Я так сердита на ці новини. Я люблю допомагати людям, хворим. Але коли чую про коронавіруси, дуже злюся. З ним вже дістали! Виділяють на цей коронавірус гроші. Я впевнена, як перестануть виділяти — все будуть здорові. Я вимикаю телевізор, не можу це слухати.

Все повинно працювати як за кордоном: ресторани, магазини. Якщо скрізь треба в масках, то навіщо закривати все? Це ж неважко контролювати, в чому проблема? Я дуже зла.

Показники захворюваності на COVID-19 у Зміївському районі

Зміївська районна державна адміністрація інформує про ситуацію у районі, пов’язану із захворюваністю на гостру распіраторну хворобу COVID-19, станом на 12 жовтня.

Загалом проведено експрес-тестів - 1246, ПЛР-тестів — 1702, за результатами яких виявлено 419 хворих — мешканців Зміївського району.

Наразі на самоізоляції знаходяться 125 осіб, госпіталізовано 74 хворих, померло 17. Одужало 203 особи.

Підготувала О. ГОЛУБНИЧА.

Далі буде…


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини