«Зміївська біографічна енциклопедія» — внесок у нашу місцеву історію

17.09.2020 у 10:29 366

Вийшла друком книга молодої авторки Євгенії Полях про Зміїв і зміївчан

«Зміївська біографічна енциклопедія» — внесок у нашу місцеву історію

 …Саме такі, думаю, 676-сторінкові видання колись називали «фоліантами»: важка й солідна, ця книга приємно відтягує руку і обіцяє багато годин цікавезного читання та задоволення від численних ілюстрацій: сканів, документів, листів, особистих фотографій.

«Зміївська біографічна енциклопедія» — під такою назвою нещодавно на Зміївщині вийшла друком нова книга, автором якої є молода (23 роки!) зміївчанка Євгенія Полях, про яку «Вісті» писали нещодавно (і тут увага!) як про фахівця з витворів фудфлористики (це такі симпатичні і смачні букети з харчових продуктів). А в Євгенії, виявляється, ще чимало здібностей та талантів — і саме один з них дозволив підготувати та подарувати читачам таке серйозне видання.

- Женю, розкажи про свою основну спеціальність, з якої ти отримала освіту, і взагалі — трохи про цю сторону твого життя: як так склалося, що дівчина, яку більшість знає через майстерню їстівної флористики, — юрист, та й ще й справжній знавець історії?

- Все дуже просто. Фудфлористика — це про бізнес, юриспруденція — це про справу життя, а історичне краєзнавство — це про хобі. Так, дійсно, фудфлористика — це дуже цікаво: водночас щось нове, неординарне, креативне та нетривіальне. Однак все зводиться до того, що це — бізнес. Типовий договір купівлі-продажу чи надання послуг, все залежить від ситуації.

Юриспруденція — це про справу життя. Більше того — це основна моя діяльність, той напрям, якому присвячую більшу частину свого часу — робота, навчання, самонавчання. І це 1 вересня не стало виключенням для мене, оскільки моє навчання продовжується. Зараз я здобуваю другу вищу освіту та складаю вступні іспити ще в один заклад для продовження навчання за фахом, однак — вже як науковець.

А краєзнавство — це про хобі і, напевне, про хист. Хтось добре малює, співає, танцює, а мій талант — це писати. Саме цей талант в мені відкрив у школі Юрій Коловрат-Бутенко, за що я йому дуже вдячна. Я можу годинами, днями й ночами сидіти за літературою та писати. Спочатку це були наукові роботи в МАН України у шкільні роки, потім — наукові дослідження з правознавства у вигляді статей чи тез в університеті. Дуже важко назвати кількість робіт з права, які свого часу я написала на продаж, однак – це досвід, який за плечима мені носити не доводиться.

У червні 2014 року, через місяць після закінчення школи, я стала дійсним членом Зміївського наукового краєзнавчого товариства. І увесь цей час, у перервах між навчанням у виші та бізнесом, я займалась краєзнавством. У цей проміжок часу виходили друком й книги з історичного краєзнавства за участі мене як співавтора, й наукові статті у фахових виданнях. Займаюсь цим і зараз. Мені це подобається! До того ж, різнорідні заняття — дуже дисциплінують.

А за фахом я — юрист. Свої омріяні червоний диплом бакалавра та диплом магістра права я отримала, закінчивши Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Останній — у лютому цього року. Вступ саме до цього вишу — не мрія, а мета, якою я жила останні три роки шкільного життя. Хоча у моїй родині — жодного юриста, це був мій вибір! З дитинства я вирізнялася досить великою жагою до справедливості, яку завжди намагалася відстояти, тому вважаю такий вибір своїм покликанням, бо почуваю себе тут як риба у воді.

Працюю я за спеціальністю вже понад 2 років. Свою першу і поки що єдину роботу за освітою я знайшла дуже випадково, через місяць після отримання диплома бакалавра права. По-перше, я дуже хотіла реалізувати себе у цій сфері, по-друге, якщо чесно, без практичного досвіду роботи всі вивчені нормативно-правові акти не мають жодного сенсу. Юрист — це, в першу чергу, про практику та досвід, а не про оцінки в дипломі, хоча й вони в мене — найвищі. Завжди жартую, що я не вмію погано вчитися.

 

- Що за видання ми сьогодні обговорюємо і коли воно вийшло? Хто є автори-співавтори?

- У липні цього року вийшла друком «Зміївська біографічна енциклопедія» — не перша моя робота у якості краєзнавця, однак перша, яку написана не у співавторстві, а особисто. Кожна стаття цієї книги (а видання має саме таку будову — кожна стаття присвячена окремій персоналії) написана мною особисто. Співавторів немає, однак є науковий керівник — Юрій Олександрович Коловрат-Бутенко, під редакцією якого й вийшла друком «Енциклопедія».

Вихід цієї книги саме у липні був найкращим подарунком для мене на честь мого 23-го дня народження. І черговий доказ того, що у цьому світі немає нічого неможливого, головне — завзятість, праця та віра у себе.

 

- Про Змїів та Зміївщину вже вийшло чимало книжок, буклетів та альбомів. І кожне видання по-своєму цікаве. Чим саме твоя книга відрізняється від інших видань про видатних зміївчан і звідки отримано стільки важливої інформації?

- Це — перше повне біографічне узагальнення. Було залучено не тільки літературні джерела, але й усі наявні джерела, депоновані в установах та організаціях Зміївського району. Це — статті періодичних видань різних часів, монографії, ресурси інтернету, енциклопедична література, матеріали та документи музейних комплексів Зміївщини, витяги з особових справ відділів кадрів Зміївської ЦРБ та Зміївського ліцею №1 ім. З.К.Слюсаренка.

Видання містить розширений перелік персоналій. Причому важливим, на мою думку, є те, що перелік використаної літератури щодо кожної персоналії є наприкінці кожної окремої статті — це не просто синтетичний підсумок та узагальнення праць попередників. Місцями видання являє собою самостійне науково-аналітичне дослідження. І, звичайно, велика кількість ілюстрацій, що робить її цікавою для пересічних громадян.

 

- Який тираж у видання? Де його друкували й за чий рахунок?

- Тираж невеликий, усього 50 примірників, з яких фактично на руках залишилося близько 20-25, оскільки коли книга друкується за рахунок меценатів, певну частину ти повинен передати їм. Друкували коштом голови Зміївської міської ради Петра Кучкова, заступника генерального директора компанії «XADOChemicalGroup» Сергія Зозулі, а також частково моїм коштом. Видавець — Л.І.Мачулін.

 

- Який має об’єм і кількість ілюстрацій?

- «Зміївська біографічна енциклопедія», якщо говорити у цифрах, — це 676 сторінок формату А4. Мені складно сказати точну кількість ілюстрацій, оскільки їх дуже багато. Це — не лише портрети чи фотознімки з життя персоналій, а ще й фотокопії документів, знімки нагород чи витворів особи (книги, малюнки тощо), копії підписів тощо. Усе, що є цікавим, а у деяких випадках — все, що вдалося знайти про особу — у цій книзі.

 

- А про кого саме книга? Час, коли жили герої — охоплення періоду, професія, статус, вік, стать — якщо зробити приблизний аналіз?

- Особливості добору персоналій у видання визначені певними критеріями.

По-перше, це наявність суттєвого внеску особи, що народилася, навчалася, працювала у межах адміністративно-територіальної одиниці, в розвиток відповідної галузі науки, спорту, культури, техніки тощо, яку вона представляє.

По-друге, актуальність діяльності особи або історична значимість результатів її діяльності, напрацьованої нею спадщини.

По-третє, визнання та популярність особи.

Варто зазначити, що під територією Зміївщини у виданні слід розуміти історико-етнографічну зону, яка склалася у межах центральної частини Слобідської України. Тому географічні рамки виходять за межі сучасного Зміївського району, включаючи більшу частину Первомайського, Чугуївського, Балаклійського та незначні території Шевченківського, Сахновщинського, Лозівського, Харківського та Нововодолазького районів Харківської області. Хронологічно — це час від формування Слобідської України, появи тут російських та українських населених пунктів, до сучасності.

 

- Скільки писалася ця робота і що саме надихнуло на таку тему? Чи хто?

- Ідея виникла наприкінці 2016 року, тоді ми презентували зміївчанам збірку дослідницьких робіт учнів Зміївського ліцею №1 імені двічі Героя Радянського Союзу Захара Карповича Слюсаренка «Зміївський край за часів сталінізму (1921-1953 рр.)». Збірка включає 5 досліджень, 2 з них — з-під мого пера, часів, коли я була ученицею 10-11 класів. Один з присутніх на цій презентації поставив питання про одну персоналію. До слова, найчастіше ми маємо справу або з браком інформації про особу, подію, або з діаметрально протилежними відомостями у різних джерелах, і наше завдання — знайти цю історичну справедливість.

На ранок наступного дня я прокинулася і поставила сама собі питання, з якого починаю будь-яку справу: «А чому ні?». Аргументів проти не знайшлося, тому цей світ побачив «Зміївську біографічну енциклопедію». Та писала я її не 4 роки, а набагато менше. Почато було покладено влітку 2017 року: я шукала стиль, складала список персоналій, а основний масив роботи виконала взимку 2018-го. Тоді я проходила реабілітацію після двох складних операцій і тривалого перебування на лікарняному ліжку, що для мене, з точки розу морального самопочуття, відчувалося майже як кінець життя. Пам’ятаю, як 1 січня я прокинулася, опанувала себе і сіла за робочій стіл писати.

Якийсь час була перерва через державні та вступні іспити в університеті. Також необхідно було розробити макет майбутньої книги, роздрукувати рукопис, надати час філологам на перевірку та час рецензентам на ознайомлення. Цим ми займалися восени. А увесь 2019 рік ми шукали фінансування. Насправді хотілося надрукувати видання з кольоровими ілюстраціями та в більшій кількості, однак цінник виявися завеликим. Шестизначні цифри у сумі були нормою для такого об’єму у різних друкарнях. Тому вже у 2020 році вирішили друкувати на ті кошти, які є.

 

- Написати про зміївчан — справді класна ідея. Ти сама зміївчанка у скількох поколіннях?

- Так, я зміївчанка щонайменше у 3-4 поколінні. Дуже важко про це говорити, оскільки мої дідусі та бабусі — діти війни, і дехто з них своїх батьків або зовсім не бачив, або не пам’ятає. Однак, не так давно з татом ми вирішили створити генеалогічне дерево, я й не уявляла, що у мене така велика родина! Це дуже цікаво, раджу кожному створити щось подібне у сімейному колі.

 

- Що викликало найбільші складнощі при написанні?

- Фінансування друку. Насправді ж, писати книги — не складно, було б бажання та натхнення. Складно профінансувати друк, особливо у нашому маленькому місті.

 

- Чи були веселі (смішні) моменти під час написання?

- Веселі історії — також історія, та це не про дане видання. Серйозна справа, серйозний підхід. Однак на шляху написання цієї книги на мене чекало багато несподіванок, майже всі вони — приємні. Окрім вже знайомих кожному імен з газет, книжок тощо, перелік доповнили біографії тих персоналій, про кого я дізнавалася від пересічних зміївчан, у більшості випадків — від людей, з якими я спілкувалася чи бачилася вперше. Дізнавалася просто — за звичайною розмовою у, наприклад, громадському транспорті чи з водіями служб таксі. Багатство Зміївщини — це люди, без перебільшень!

 

- Хто першим побачив книжку і хто першим купив?

- Перша книжка була не куплена кимось, а подарована мною тим, кому вона присвячена, — моїм батькам — тим, хто завжди підтримує мене та вірить в мене. Трішечки пізніше у своїх акаунтах у Facebook та Instagram я опублікували пости про вихід книги та невеличкий екскурс її сторінками. Дехто купив її на подарунок, хтось — у свої персональні колекції.

 

- Де її можна буде побачити та як замовити? Яка ціна?

- Замовити можна особисто у мене або у Юрія Коловрата-Бутенка, невелика кількість примірників ще є у наявності. Ціна — 350 гривень. Зауважу, що всі гроші, які ми отримуємо від продажу книги, підуть на друк другого тому, оскільки фінансування таких проєктів є дуже болісним питанням.

 

 

- Чи є плани на продовження?

- Мені не дуже подобається розповідати про плани, оскільки це просто слова, без жодного фактичного результату. Однак відповідь на це питання можна знайти на титульній сторінці книги. Це перший том, а загалом персоналій у моєму списку на два, щонайменше. Тому зупинилися на тому, що книг буде дві. Та про часові рамки майбутнього другого тому говорити не будемо, щоб не гнівити Бога.

 

- Кому книга буде справді корисна?

- У наш час — всім тим, хто цікавиться історією. Та справжня цінність цього видання, думаю, проявиться з часом — через покоління, а то й два. Це як от для нас зараз газети початку 20 століття чи книжки, датовані 18-19 століттям. Я переконана в тому, що абсолютно кожна особа творить історію, а світ, у більшій мірі, живе за принципом «ефекту метелика». Тож це видання — мій внесок в історію!

Бесіду вела Тетяна Бєлявцева.

 

P.S. «Я щаслива і налаштована рішуче, бо тепер — аспірантка!», — написала днями у своєму фейсбуці Женя. Тож ми вітаємо її зі вступом до аспірантури в НД «Інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса». Щасливих, цікавих, продуктивних, радісних моментів нового життя!


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини