«Ляльки для ненароджених» — це міжнародний культурно-просвітницькй проект, який стартував у 2018 році в німецькому місті Гамбург, в посольстві України, де місцеві майстрині організували першу таку виставку, щоб розповісти світові про страхіття Голодомору. З тих пір щороку все більше майстрів народної творчості бере участь у цій події, все ширше стає її географія.
Цього разу виставка об’єднала роботи народних художниць з України, Німеччини, Польщі та Португалії. Співорганізаторка заходу, завідувачка відділу декоративно-ужиткового мистецтва й виставкової діяльності Наталя Педан каже, що цього разу робіт та майстрів виявилося більше, ніж може розмістити сама виставка. Понад 120 народних митців захотіли показати світу свої роботи, присвячені роковинам Голодомору. Отже, організатори були змушені створити художню раду, на якій розглянули кожну запропоновану роботу та відібрали найбільш яскраві, оригінальні та пронизливі композиції. Головою цього своєрідного журі стала майстриня з Харкова Тетяна Золочевська, яка вже багато років живе у Бремені і яка свого часу була ініціаторкою першої подібної виставки. До речі, її робота також експонується зараз у Харкові.
Насправді «Ляльки для ненароджених» — це не одна виставка, а дві, які проводяться одночасно у Харкові та Чигирині. Загалом в проекті взяло участь близько 90 майстринь-лялькарок. Харківська частина виставки складається з 64 робіт 43 лялькарок, чигиринська — трохи менша. У проекті взяло участь чимало харківських майстринь з виготовлення ляльок-мотанок, зокрема, Вікторія Стефанович, Марина Дубровська, Юлія Соловйова, Марія Березовська, Олена Адільбекова, яка через війну стала внутрішньо переміщеною особою, зараз мешкає на Черкащині, але спеціально приїхала до Харкова, щоб взяти участь у відкритті виставки. Представили своїх ляльок і мешканці Харківської області: Любов Подолина з Богодухова та Олена Бацман з міста Первомайський.
Організатори проекту кажуть, що не обмежували авторів у творчому пошуку сюжетів для своїх робіт. Так, тема експозиції одна — Голодомор, але сюжетів виявилося стільки ж, скільки було учасників. Кожна майстриня створила міні-експозицію, підґрунтям для якої стали або родинні спогади, або вірші про цю трагедію (інколи власного авторства), або якісь літературні твори, картини відомих художників. Хоч на виставці представлені ляльки з різних куточків України, виготовлені у різних техніках, з різних матеріалів, в трохи різних традиціях, організаторам вдалося об’єднати їх в одну тематичну експозицію, логічно пов’язану та естетично цілісну. Початок та кінець виставки вражають, бо відкриває зал робота, присвячена червоному терору, а остання композиція — навпаки, надихає, бо це вагітна жінка посеред зеленого поля, якій лелека вже несе бажану надію.
Церемонія відкриття виставки проходила в змішаному форматі: частина учасників була присутня у Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва, а частина — долучилася онлайн, за допомогою інтернет-зв’язку.
Так, через інтернет, звернулася до присутніх Тетяна Золочевська, колишня харків’янка, а нині — мешканка Бремену. Вона дала пояснення до своєї роботи, представленої на виставці. Це — дитячі спогади про гостювання в селі у бабусі, яка суворо забороняла гратися під сливою у дворі. Чому? Бо там лежать мертві діти. Жертви Голодомору. Бо мерців було так багато, що цвинтарів не вистачало, та й сил не було вже в батьків тягнути мертві тільця кудись на похорон… Оця «слива» і стала центром композиції пані Тетяни, яка втілила свої родинні спогади в художній образ, свідчення, яке має зберегти пам’ять про найстрашнішу трагедію ХХ сторіччя…
"Виставка - це шана усім жертвам Голодомору! Пам’ятаймо про загублене покоління українських селян. Ця пам’ять робить нас сильнішими!” — Каже Тетяна Золочевська, народний майстер України, віце-голова німецько-української спілки “KOLOS”, засновниця проєкту "Українські ляльки мандрують світом".
Залишається тільки додати, що виставка триватиме до 2 грудня, вхід до неї — вільний, а якщо зібратися у групу в 10-15 осіб та заздалегідь домовитися з Центром культури і мистецтва, можна отримати екскурсію, тобто подивитися експозицію з поясненнями гіда. Перші глядачі виставки кажуть, що дуже зворушені побаченими роботами. Інсталяції майстринь справді беруть за душу. Депутатка обласної ради Галина Куц зізналася, що не могла стримати сліз, переглядаючи деякі роботи, і вважає відвідування цієї виставки вкрай важливим для кожного українця, зокрема, для дітей та молоді.
