Мед — це енергія та інформація того місця, де його зібрали!

07.07.2020 у 15:52 969

Микола Андонієв — про потужну енергію Зміївщини

Мед — це енергія та інформація того місця, де його зібрали!

Микола Андонієв — зміївчанин, як то кажуть, вихідного дня. Але який зміївчанин! Кожні вихідні, а то й серед тижня, і у відпустці, він мчить зі свого Харкова до нас на Зміївщину, до хутора Козачка (це Великогомільшанська сільрада), бо тут на нього чекають прекрасні створіння — його бджоли і його «Бджолина садиба». Він їх доглядає, захищає, любить всім своїм серцем: я з дитинства, каже, дуже захоплювався біологією і природничими науками — і це дуже помітно у розмові, бо Микола одразу справляє враження прогресивної людини  із екологічним мисленням. Так у нього й основна професія надзвичайно цікава — фармація, фітотерапія. А працьовиті комахи йому  відповідають взаємністю — його хобі і його пасіка дає не лише задоволення й смачні продукти для родини, а й невеличкий дохід (уже!). І високе звання господаря, який отримав кращий (чистий, дуже якісний, смачний, одним словом — правильний) мед в Україні: минулого року  зміївський мед Миколи Андонієва став переможцем престижного серед фахівців Всеукраїнського конкурсу медів (найвища відзнака — золота медаль!). А потім, як один із нечисленних найкращих зразків продукту, представляв Україну на всесвітньому конкурсі медів, який відбувся у Канаді (місто Монреаль).

Тож мед  Зміївщини завдяки йому тепер знають у всьому  світі як найкращий і найякісніший! 

Ми поспілкувались із Миколою на різні цікаві  теми. Але основними, звичайно, були навколобджолині питання й проблеми.

 

Скільки років ви у бджолярстві? Скільки меду накачали та якого?

Перших бджіл я купив у 2009 році. Вважаю цей рік заснуванням моєї пасіки «Бджолина садиба». Щодо медового врожаю, то у мене є деякі непорушні принципи, і один з них стосується часу  відкачки меду — качати мед один раз за сезон, але не раніш 19 серпня. Це завжди буває наприкінці серпня, та бувало і у вересні,  і навіть у жовтні. Цей принцип гарантує зрілість та неймовірний смак та аромат меду.

Щодо кількості меду, то буває по­різному: був рекордний рік по 48 літрів з вулика на круг. І це враховуючи, що взимку бджоли йдуть на своєму меду, підкормка цукровим сиропом у мене заборонена (і це — ще один із непорушних принципів).

­ Яка основна ваша професія,  ваш рід занять?

­ Рід діяльності, який мені до душі, я обрав ще в дитинстві — це фітотерапія та лікування людей. Так сталося, що лікарем не став, але я обрав шлях фармації. Я працюю заступником генерального директора у фармацевтичній компанії «ЕЙМ». Компанія виробляє лікарські збори, настоянки та мазі з натуральних компонентів, а саме — з рослин. (Сторінка Миколи у Фейсбуці: facebook.com/apisadiba, Інстаграм: apisadiba — Авт.).

­ Чи можете пригадати якусь цікаву, незвичайну історію про бджіл? Зі свого досвіду.

­ Якось на початку свого бджолярства купив я дві бджолосім’ї. Купував я їх з метою, щоб відпочивати на тих вуликах, як на лежанці. Про це я сповістив того пасічника, який мені їх продавав. І ось настав той день, коли їх у вуликах привезли до мене. Встановили ми їх, і тут той пасічник висмикує із ватку зачинених льотків і тікає. Тоді я подумав, що це дуже дивна поведінка для пасічника зі стажем більше 40 років. Але потім все стало зрозумілим, бо то були дуже злі бджоли. Вони жалили усе, що рухається у радіусі 15 метрів. Коли я того пасічника запитав, нащо він мені продав таких бджіл для «відпочинку» на лежанці, то він зробив вигляд, що то сталося випадково ))) Так у мене з’явилися бджолина охорона пасіки. Меду вони завжди приносять більше за всіх, тільки, щоб його у них забрати, треба повзти по землі, а потім швиденько тікати.

­ Чи люблять вас бджоли? А ви їх? Що відчуваєте поряд із ними?

­ Бджоли — це превелике диво, яке створив Бог. Вони можуть бути дуже лагідними, а можуть так нажалити, що лежатимеш із температурою. Але вони повністю відчувають твій настрій, твої думки, чистоту твого тіла, та де краще тебе вжалити аби полікувати. Тому працювати з ними потрібно з повагою, чистим як тілом, так і душею, у доброму настрої та з добрими думками, а краще з молитвою до Бога. За таких умов світ бджіл відкривається перед тобою, і іноді здається, що вони виконують всі твої прохання. Може, в цьому виражається їх любов.

Щодо мене, то було таке, що після зими загинули практично усі бджоли. І коли я приїздив на пасіку весною, та там ніхто не гудів, то була якась душевна порожнеча. Тоді я зрозумів, що особисто я без бджіл вже не можу.

­ Кого вважаєте учителем?

­ У мене не було наставника. Перед тим як завести бджіл, я прочитав багато книг, статей, подивився відео. Але цього виявилося недостатньо. І мені дуже пощастило, що у селі був пасічник з близькими до мене поглядами щодо бджільництва. Багато чому він мене навчив. За що я йому неймовірно вдячний. Тому завжди раджу початківцям знайти пасічника, який мешкає поряд, та до якого завжди можна звернутися з питаннями.

­ Де живуть ваші бджоли влітку та взимку? Скільки їх зараз?

­ Бджоли у мене і влітку, і взимку живуть на вулиці. Дно у вуликах цілий рік «відчинене», тобто там — сітка. І зачиняється тільки у період відкачки меду і до заморозків. Зараз у мене 18 бджолосімей. Вважаю, що для пасічника «вихідного дня» кількість понад 20 бджолосімей відміняє радість взаємодії з ними.

­ Які досягнення маєте, чим пишаєтесь?

­ У 2019 році мед з моєї пасіки посів І місце у категорії «Мед рідкий темний» в Національному конкурсі медів. Потім цей мед у числі інших брав участь у міжнародному конкурсі у Монреалі (Канада) в рамках Міжнародного конгресу «Apimondia 2019». Також у 2019 році соняшниковий мед з моєї пасіки здобув диплом 3­го ступеня в конкурсі оригінальних медів в рамках міжнародного навчального та наукового проєкту «SaveBees». У 2020 році мед питний (вино медове) «Духмяні луки Козачки»у категорії «Меди варені з додаванням трав», здобув бронзову медаль у Першому міжнародному та шістнадцятому всеукраїнському конкурсі «Питні меди 2020».

­ Чи мали ви родичів­бджолярів?  Знайомих?

­ З тих родичів, яких знаю, бджолярів не було. Друзів теж.

­ Чому саме бджоли?

­ Усе почалось з того, що мені було важко знайти мед, який би сподобався на всі 100 відсотків. Тому я вирішив завести пару вуликів для себе та родичів. Уже наступного року я зрозумів, що тут не тільки мед, а й неймовірно цікавий світ бджіл. Дуже все прийшлося до душі — так і пішло.

­ Скільки коштів та особистого часу витрачаєте на це зараз?

­ Зараз вже небагато йде коштів, бо сам навчився розмножувати бджіл, вулики роблю самостійно, та й багато продуктів бджільництва навчився виробляти та продавати. Тому вже не витрати, а є й прибуток.

­ Що вважаєте найскладнішим у бджолярстві?

­ Усе нове, що ми розпочинаємо, —складне, бо ще не вистачає знать та навичок. Але якщо співає душа, то ці всі складності тільки в радість. З часом вони минають, а радість залишається. У мене є свій девіз пасіки — БДЖОЛИ, ЩО НАДИХАЮТЬ ДО ЖИТТЯ!

­ Як розпоряджаєтесь продуктом?  Що цікавого знаєте про мед?

 ­ По­перше, це забезпечення себе та своїх рідних медом та продуктами бджільництва (перга, настойка воскової молі, настойка бджолиного підмору та інше). По­друге, це надлишки, які я продаю. На мед постійні клієнти записуються за рік, бо дуже смачний.

Про сам мед я можу розповідати годинами. Про це можна писати окрему статтю, але якщо коротенько, то це — енергія та інформація того місця, де його зібрали. І коли його куштуєш, то поринаєш у духмяні трави луків та лісу, та відчуваєш багатство та розмаїття нашої землі.

­ Поради: щоб мати справжній мед, треба…

­ Мед завжди потрібно купувати безпосередньо у бджоляра. Краще у того, в якому ви впевненні, та який вам до вподоби як людина.

­ Найулюбленіші сорти меду (чим відрізняється — смак, колір, зберігання)?

­ У мене мед одного сорту — квіткове різнотрав’я за весь сезон медозбору. Але його три види: «Духмяні луки Козачки», «Дикий мед» та «Зимовий мед». Оце інтрига! Особливо, щодо «Зимового меду»! А тепер за порядком. «Духмяні луки Козачки»  відкачується наприкінці серпня. «Дикий мед» – мед, що видавлюється зі стільників (як робили у давнину), які бджоли вибудовували самі без вощини. І дуже особливий — «Зимовий мед», це той, який бджоли не з’їли взимку. А взимку я їм даю найкращий мед. Цей мед — як крем, або як згущене молоко — ніжний­ніжний.

­ Чи були у вас ситуації з потравами бджіл? У знайомих?

­ Мене та моїх знайомих поки Бог милував, але не так далеко від пасіки знаходяться поля фермерських господарств. Ці поля завжди оброблюються з порушенням закону — тобто вдень, коли бджоли літають, а не вночі, як то прописано у законі. І коли зупиняєш трактор та починаєш вести роз’яснювальну бесіду, то у відповідь говорять, що вночі треба спати, а не оброблювати поля. Тому ризик щодо можливої потрави існує постійно.

­ Яка причина потрав, на вашу думку?

­ Основна причина — це зухвалість фермерських господарств та безкарність за потраву бджіл. Дуже багато рекомендацій, що робити щоб не було потрав та, як діяти якщо ця біда сталася. Але це тільки на папері, у реальності все дуже складно та неможливо виконати. Тому виявити яке саме фермерське господарство потруїло бджіл, та довести до суду, а потім і до покарання, дуже клопітна робота.

­ Які ознаки потрави бджіл? Чи можна врятувати комах, якщо так – коли і в який спосіб?

­ Коли стається потрава бджіл, то біля льотків вуликів на землі лежать бждоли, які вже загинули, або помираючі комахи.

­ Яка профілактика?

­ На сьогодення є тільки один неформальний шлях — найти добре порозуміння з власниками та агрономами оточуючих пасіку фермерських господарств. Надати їм свій номер телефону, та мати їх номера телефонів для швидкого зв’язку. Просити, щоб вони заздалегідь попереджали про хімічну обробку полів, а пасічники мали можливість зачинити вулики на цей період. Також буде корисним вести роз’яснювальні бесіди про користь бджіл для біорізноманіття оточуючих екосистем, та про підвищення врожайності сільськогосподарських рослин, що вирощуються на полях і у домогосподарствах. І головне ­ скрізь наголошувати, що БДЖОЛА — ЦЕ БОЖА КОМАХА! І той, хто шкодить бджолі – той шкодить Богу.

Також пораджу із природоохоронною метою, можна створювати Ландшафтні заказники місцевого значення. Зараз, у співробітництві з Національним природним парком «Гомільшанські ліси»,  працюємо над створенням Ландшафтного заказника місцевого значення «Вільшанка Зміївська», площа якого буде становить близько 226 га. Це суттєво знизить антропогенну дію на природу та дозволить знизити ризики потрави бджіл навколо. На сьогодні ведуться перемови щодо згоди на створення цього заказнику з директором Державного підприємства «Іскра», котре є власником частини земель, що плануються до введення у територію заказника.

­ Що порадите тим, хто, можливо, постраждав від потрав?

­ По­перше, не падати духом! По­друге, ніколи не робити протиправних дій щодо тих фермерів, які заподіяли такої шкоди.

Щодо правових дій, то про це багато написано в інтернеті, але про основні кроки все ж таки наголошу:

1) перш за все, вжити заходів щодо мінімізації наслідків потрави для бджолосімей: скорочення та утеплення гнізд, підгодівля тощо;

2) ініціювати створення комісії для засвідчення факту загибелі бджіл, до складу якої мають входити: представник (агроном) сільгосппідприємства, що підозрюється у потраві (проводило обробку), представники Держпродспоживслужби (від ветеринарної медицини та управління захисту рослин), представник селищної ради, власники пасік та декілька незалежних свідків;

3) комісія має відібрати із кожного постраждалого пасічного господарства зразки бджіл, що загинули, шматки стільників (15х15 см) із свіжим нектаром та пилком. Також відбираються зразки рослин, що оброблялися, та зразки ґрунту;

4) скласти акт, що засвідчує факт масової загибелі бджіл;

5) відібрані зразки надіслати до лабораторії для встановлення причинно­наслідкового зв’язку між обробкою та загибеллю бджіл;

6) з результатами досліджень можна звернутися до сільгосппідприємства, запропонувавши добровільно відшкодувати завдані збитки. В іншому випадку рекомендується звертатися до суду.

­ Наука й мед — чи цікавитесь?

­ Звичайно, цікавлюсь! А як без цього можна? В останні роки дуже наблизила науку до звичайних пасічників­любителів доцент Національного університету біоресурсів і природокористування України Леонора Адамчук. Вона збудувала такий собі місток між наукою та простими бджолярами.

­ Ваші висновки за роки спілкування з бджолярами?

­ Усі бджолярі — дуже цікаві люди. Вони можуть днями розповідати про бджіл, мед та інші продукти бджільництва. А коли зустрічаються два і більше бджолярів, та ще й з питним медом — це вже наукова конференція. Це дуже талановиті та працьовиті люди. Шануйте бджолярів, бо вони працюють з Божою комахою, а тому і самі — божі люди!

 

Бесіду вела Т.Бєлявцева.

 

 

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини