«Андрію, ми помстимося!» У Бірках простилися з загиблим захисником

Тетяна Логвіна 26.03.2023 у 11:10 176

Знову Зміївщина в жалобі: 25 березня ми простилися з трьома захисниками України. Андрій Никифоренко жив у Бірках, Олександр Бабак — на Зідьках, Андрій Микуленко — В Лимані.

Всі вони загинули 21 березня 2023 року, а в останню путь їх проводжали 25-го.

«Андрію, ми помстимося!» У Бірках простилися з загиблим захисником

Андрій Нікіфоренко. Фото з особистого архіву

Зовсім нещодавно — в січні — через фейсбук Зміївська громада збирала кошти на тепловізор для підрозділу, де служив Андрій Никифоренко. Збір організовувала його дружина Ольга.

Фото з особистого архіву

А сьогодні разом з нею оплакуємо справжнього чоловіка, воїна, героя, який з перших днів боронив рідну Харківщину.

Андрій Никифоренко народився 21 грудня 1987 року у місті Мерефа. Навчався у Мереф'янській школі №4. Після закінчення 11 класу вступив до Харківського професійно-технічного училища, де здобув професію автомеханіка. Тривалий  час працював у Мереф’янській лікарні водієм.

В останні роки працював у ФОП Кострук.

Після одруження Андрій переїхав до Бірок, де у нього народилося двоє дітей.

З початком повномасштабного вторгнення російської армії в лютому минулого року, Андрій Никифоренко пішов добровольцем до лав Збройних сил України. Мужньо і відважно виконував поставлені перед ним бойові задачі. 23 серпня 2022 року був нагороджений пам'ятною медаллю «За оборону міста-героя Харків», а 14 жовтня 2022 року — нагрудним знаком «Почесна відзнака» 127 окремої бригади територіальної оборони ІІІ ступеня.

Після де окупації Харківщини він разом зі своїми побратимами довгий час перебував у підрозділі, що дислокувався на кордоні з Росією.

Служив водієм 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А7400.

Загинув солдат Андрій Никифоренко 21 березня 2023 року у населеному пункті Оріхово-Василівка, Бахмутського району Донецької області. Він разом з іншими військовими намагалися витягти з поля бою поранених побратимів, але їх накрив мінометний обстріл.

Андрій був гарним сином і братом, коханим чоловіком, люблячим батьком, його поважали і на роботі, і в селі, і в армії. Тому бойові побратими пообіцяли обов’язково помститися за солдата Никифоренка.

Фото Тетяна Бабич

 

 

Фото Тетяна Бабич

25 березня Андрія Никифоренка проводжало все село Бірки, не стримуючи сліз.

Щирі співчуття рідним воїна висловили Зміївський міський голова Павло Голодніков та староста Тетяна Давиденко.

Герої, на жаль, вмирають. Але потім вони перетворюються на янголів, і вже з неба захищають свою родину, свою землю.

Вічна пам'ять і вічна слава герою! Співчуття дружині і синам.  

Читайте також: У Лимані попрощалися з Андрієм Микуленком

Читайте також: На Зідьках попрощалися з 22-річним воїном, який загинув на Луганщині

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини