80 років тому, 8 березня 1943 року, біля села Соколове Зміївського району на шляху 6-їй танкової дивізії вермахту встали воїни Червоної армії та солдати й офіцери 1-го окремого Чехословацького піхотного батальйону під командуванням Людвіка Свободи. Цей підрозділ, що був сформований на території СРСР, став першим іноземним військовим формуванням, що вступив у бій проти нацистської Німеччини на Східному фронті.
У битві за Соколове підрозділ за два дні втратив 112 бійців убитими і зниклими безвісти (у тому числі 3 командири рот і 10 командирів взводів) та 106 пораненими, за наказом командування батальйон відійшов із займаних рубежів і 15 березня вийшов із-під загрози оточення в районі Харкова. Спочатку його знову було поставлено на оборонні позиції, але 25 березня у зв'язку з тим, що радянські війська зупинили німецький наступ — виведено в тил.
Загинув на Зміївщині й надпоручик Отакар Ярош — командир 1-ї роти, який став першим іноземцем, котрий отримав звання Героя Радянського Союзу
Цей бій поклав початок бойовому братерству двох армії та багаторічній дружбі країн та урядів.
Щороку, а особливо в ювілейні дати, в Соколове прибували численні делегації з Чеської та Словацької республік. Цього року церемонія була скромною. Адже нинішня війна з Росією, що точиться вже 9 років, а останній рік — найбільш жорстоко, заступила собою всі попередні.
Делегації на чолі зі Зміївським міським головою Павлом Голодніковим та заступником глави місії Посольства Чеської Республіки в Україні паном Іржі Прецліком поклали квіти до хреста, встановленого на місці церкви, де загинув Отакар Ярош, та до братських могил радянських та чехословацьких воїнів.
«Не змінюючи традиції, ми в ці дні спільно з чеською делегацією збираємося на цьому місці, щоб вшанувати пам’ять учасників тих героїчних подій 1943 року, — зазначив у своєму виступі Павло Голодніков. — На жаль, для кожної української родини сьогодні ті події сприймаються по-новому.
Війна, яка йде на території України, несе непоправне горе в кожну сім’ю.
Цинізм, з яким Російська Федерація напала на Україну, перевершив усі злочини нацизму. Але сьогодні, як і тоді, в 1939-1945 роках, весь світ об’єднався проти зла.
Той бій у 1943 році за село Соколове був першим для чехословацького батальйону під командуванням Людвіка Свободи. Сотнями життів військових наказ було виконано, і ворог був зупинений на підступах до Харкова.
Мужні чеський та словацький народи ціною молодих життів тоді, 80 років тому, далі бій фашизму разом з нами.
На жаль, але історія повторюється. І вже рік як на території України йде повномасштабна війна. І тисяч молодих хлопців та дівчат пішли боронити свою батьківщину. Тисячі захисників і захисниць виборюють своє право на майбутнє, на свободу. Право на незалежність нашої нації.
І ми обов’язково вистоїмо та переможемо, тому що вся світова коаліція об’єдналася і підтримує Україну в цій боротьбі».
Міський голова висловив щирі слова вдячності від громади, від Харківської області, від України братським чеському та словацькому народам за підтримку, яку вони надають у боротьбі проти російської агресії.
«Тоді воювали з нацистами, зараз — з рашистами», — сказав пан Іржі Прецлік.
Пан Іржі розповів про власні переживання в той момент, коли вперше дізнався про бій під Соколовим. І сьогоднішні — коли як офіційний представник Республіки Чехії перебуває на місці того пам’ятного бою проти нацистського зла.
«На жаль, ми з вами сьогодні знову разом воюємо проти зла, — на цей раз рашистського. І я гордий тим, що маю честь представляти країну, яка входить у п’ятірку по обсягах допомоги Україні під час цієї війни».
Потім делегації були запрошені до Соколівського музею Бойового братерства, де учасниці краєзнавчого гуртка провели для них екскурсію залами музею.
Громадяни Чеської республіки з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року допомагають українцям в різний спосіб. Ця країна прийняла таку кількість наших біженців, що відносно до кількості населення цей показник — на першому місці в Європі. А по загальній військовій та гуманітарній допомозі Чехія входить до п’ятірки країн світу.
У свій час Радянський Союз вчинив з біженцями з Чехословаччини геть по-іншому.
Бій у Соколовому розкладений істориками по хвилинах. Радянська історіографія цю битву часто згадувала у післявоєнній комуністичній пропаганді.
Уже за часів Незалежності українські історики намагалися глибше подивитися на участь чехословацького батальйону, втім як і бійців Червоної армії, у війні проти нацизму загалом та подіях під Соколовим зокрема.
Одне з останніх досліджень — книжка Валерія Вохмяніна «Соколове: забуті герої. Березень 1943», видана у 2014 році. В ній автор намагається розкрити невідомі сторінки історії цього пам’ятного бою.
Але довгий час за дужками була відповідь на питання: а звідки узагалі чехословаки взялися під українським Соколовим? Бо ця відповідь — одне з численних свідчень злочинів сталінського режиму, який зараз так активно копіює, а подеколи й перевищує режим путінський!
1-й окремий Чехословацький батальйон був сформований в місті Бузулуці поблизу Оренбурга переважно з числа амністованих громадян — чехословацьких біженців, які потрапили до СРСР, починаючи з 1938 року, тобто з моменту окупації Третім Рейхом частини території Чехословацької республіки — Судетської області.
За даними Інституту дослідження тоталітарних режимів, що були оприлюднені нещодавно, з січня 1942 року до кінця 1944 року під час амністії в СРСР було звільнено близько 5 тисяч громадян колишньої Чехословаччини.
Головною умовою для звільнення з полону був вступ до чехословацької військової частини — того самого першого Чехословацького батальйону.
Основою батальйону стали 93 члени Чехословацького легіону. Після вторгнення німців у Польщу у вересні 1939 року легіон відійшов до східного кордону країни. А після вторгнення радянських військ частини легіону 18 вересня 1939 року опинилися на окупованій радянськими військами території і без опору склали зброю. Особовий склад легіону був оголошений інтернованими особами і перебував у окремих таборах для інтернованих осіб.
Частина амністованих померла під час вивезення з табору або після формування військової частини через хворобу та виснаження. Ті, хто вижив, брали участь у битві за Соколове…
Територія Харківської області у 1943 році була ареною запеклих боїв.
У 2022-му історія повторилася, але ворог нині інший — рашизм.
Кривавий путінський режим поставив собі за мету знищити українську націю. Але світ об’єднався задля допомоги Україні в боротьбі з ворогом. А це значить — разом переможемо!
