Пекло на Балаклійщині розпочалося 26 лютого 2022 року, коли з боку Росії в бік цього ошатного міста на Слобожанщини вирушили танки, а в небі, несучи смертельний вантаж із авіабомб, з’явилися ворожі літаки.
2 березня окупанти зайшли до Балаклії, попередньо захопивши частину території цієї міської ради.
Як розповідає начальник Балаклійської міської військової адміністрації Віталій Карабанов, фронт проходив фактично по Дінцю. З 7 травня місто було закрите на виїзд і в’їзд, люди, що залишися на тимчасово окупованих територіях, перенесли страшні випробування, в тому числі й тортури.
По обидва боки дороги між селами Балаклійської громади можна побачити скелети згорівши авто, «озимий» соняшник, який ніхто і не сіяв, і не збирав. Поламані дерева та вирви від прильотів у полях наводять на думку про те, що наша українська земля «вихекуватиме» наслідки цієї війни багато років, як не десятиліть.
А ще на узбіччях через кожні два-три метри на кущах і деревцях висять «бантики» зі смугастої стрічки, якою правоохоронці зазвичай огороджують місце злочину. Як розповідає Віталій Карабанов, то — своєрідні маяки, що свідчать про роботу саперів. До цих бантиків територія перевірена і безпечна, а от за них заходити не варто — там можуть бути міни і снаряди, що не розірвалися. Територія «до» — це всього півметра від траси…
У селах майорять синьо-жовті прапори. І не лише на будівлях владних установ, а й на майданчиках чи приватних будинках. Саме під українським прапором до громади повертається життя. Вже працюють поодинокі магазинчики та аптеки, з’являється світло, частково відновлюється транспортне сполучення між селами та Балаклією.
Але війна тут — повсюди.
Ось — школа в Асіївці. Точніше, це була школа до 2 березня 2022 року. В цей день будівля була обстріляна з літака, і школи більше нема. А он — будинок, в якому авіабомба відсікла під’їзд, поховавши під уламками дев’ятьох людей, які відзначали 8 березня.
До Асіївки росіяни зайшли — на пару днів. У місцевій крамниці набрали всякого товару і рушили на вихід. Продавчиня їх зупинила і змусила розплатитися — рублями. На початку повномасштабного вторгнення окупанти ще поводилися не так нахабно, тож вивернули кишені. За день їх перевели далі, в бік Куп’янська. Там, кажуть, їх і поклали ЗСУ.
Звільнення Балаклії від російських окупантів розпочалося 4 вересня 2022 року, а український прапор замайорів над РДА Балаклійського району 8 вересня.
Цю подію жителі громади сприйняли як велике свято.
Територія Балаклійщини не вся була зайнята росіянами, частина громади залишалася під контролем українського уряду, але постійно обстрілювалася росіянами.
У селі Шевелівка, наприклад, як говорить староста Галина Євсюкова, 70 відсотків будівель — зруйновано. Ворог знищив дитсадок, ліцей, амбулаторію, центр реабілітації, два магазини, місцеве підприємство разом із технікою, дуже пошкоджені клуб і старостат.
- З 350 будівель у нас зруйновано 200, — говорить пані Галина. — З них 15 — вщент.
Найбільше в цьому селі вражає контраст. Ліворуч — яскрава і майже неушкоджена фотозона «Я люблю Шевелівку» — лише одна дірка від кулі в куточку. Праворуч, якраз навпроти, — запнутий плівкою бік та чорні зіниці розбитих вікон церкви. Скрєпні визволителі постаралися.
Росіяни в це село зайшли, але швидко й вийшли. А вже з 11 березня Шевелівка перебувала під постійним обстрілом.
Перші бомби, як говорить Галина Євсюкова, росіяни скинули на місцевий центр реабілітації, на школу та місцеве підприємство. Загалом — 16 авіабомб близько 10 хвилин на першу ночі, дві з них — саме на центр реабілітації, де на той час у підвалі знаходилося 15 діток. Діти вціліли, їх наступного дня вивезли з села.
Як росіяни зайшли в сусідню Гусарівку, з Шевелівки почали виїжджати люди, бо село обстрілювалося нещадно. Але навіть в той час там залишалися люди — десь 70 жителів. Сьогодні в Шевелівському старостинському окрузі Балаклійської громади живе 376 людей.
Поїздка до Балаклійської громади відбулася за підтримки Зміївської міської ради — у складі гуманітарної місії 21 лютого 2023 року.
