60 хвилин зі Скабєєвою. Щодня

Тетяна Логвіна 22.02.2023 у 07:56 101

Розбиті вщент села Балаклійщини. Руїни на місці, де ще рік тому стояли будинки. І на руїнах — супутникові антени, як провідники «руського миру».

Росія продовжує вести війну за уми українців і, на жаль, почасти цю війну виграє

60 хвилин зі Скабєєвою. Щодня

Фото - Тетяна Логвіна

- Привіт. Шо робиш?

- «60 хвилин» дивлюся.

- Навіщо?

- Ну, цікаво ж, що про Україну говорять. Кажуть, українцям бараки збудували під Астраханню, вони задоволені…

Реальний діалог двох реальних літніх жінок з Харківської області. З територій, які не були під окупацією та не зазнали руйнівних обстрілів. Одна з них щодня дивиться росТБ і… вірить. Вірить, попри велику кількість переселенців у громаді, попри те, що ми ховаємо чи не щонеділі загиблих воїнів і навіть попри те, що її син — учасник АТО. Але телевізор робить свою справу, почасти виграючи війну за уми українців.

Кілька років поспіль на різних майданчиках я як представниця саме локальної журналістики (а хто ж, як не колишні районні газети, перебувають/ли найближче до так званих простих людей), наголошувала на цій колосальній проблемі: російські телеканали у вільному доступі. Але, здавалося, це мало непокоїло і непокоїть посадовців.

У липні 2021-го, фактично за пів року до великої війни, редактори і редакторки місцевих ЗМІ в Українському кризовому медіа-центрі мали зустріч з міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком. Почувши про росТБ, яке безперешкодно транслюється на Харківщині, пан міністр заперечив саму таку можливість, бо ж — російські канали в нас заборонені.

І він мав рацію!

Так, дійсно, у 2014-2016 роках було прийнято низку підзаконних актів, зокрема рішень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо заборони російських каналів в Україні. І вони справді зникли — у кабельних мережах. Провайдери прибрали цей контент зі своїх сіток мовлення — навіщо їм проблеми із законом?

Нещодавно, а саме в січні цього року в Києві журналістів вчили, як відрізнити пропаганду від контрпропаганди. Лариса Мудрак — експертка з комунікацій вищого рівня — на зауваження про те ж саме росТБ, відповіла, що на заході країни це питання вирішене. Принаймні в готелях Львова таких каналів немає.

Так, російських каналів немає сьогодні в готельних номерах не те, що Львова, а навіть і Харкова. І в квартирах багатьох українців, що вціліли, їх теж нема. Я більш ніж упевнена, що в помешканні пана Ткаченка і пані Мудрак — так само.

Але ці канали нікуди не зникли з  супутника, а значить, — з телевізорів жителів української глибинки.

Чим далі від великих міст зі щільною багатоповерховою забудовою, тим більше на будинках і будиночках «тарілок» супутникового телебачення. А там — дивись – не хочу! Чи то «Блакитний  вогник на Шаболовці» з Газмановим та Повалій, а чи то — Скабєєву із Соловйовим з антиукраїнською істерикою. На всяк смак, як то кажуть.

Незабаром у нас дата: рік повномасштабного вторгнення і 9 років російсько-української війни. А в мене на супутнику — близько 70 російських каналів у вільному доступі. Що цікаво: при  налаштуванні тюнера українські медіа ще треба пошукати, і не всі вони — у вільному доступі. А російські «вискакують» як чорт із табакерки – в гарній якості і достатній кількості. Заманюють картинкою і нав’язливим контентом.

А ще тим, що цілодобово говорять про Україну. Переважно про бандерівців і про те, як вони нас від них «рятують». Бо — «спільна історія, підкорення космосу і Пушкін — наше всьо» і «Мы не воюем с народом Украины» (С).

Гірко визнавати, що, попри війну, це зерно лягає в ґрунт. Про що свідчать «срачі» в месиджерах навколо знесення пам’ятників радянським діячам та перейменування вулиць.

Наше телебачення достойної альтернативи не пропонує, бо «Марафон» — то не альтернатива і, здається, вже не зовсім телебачення. «95-й квартал» не несе освітньої функції, а «Історичну правду» в нас не дивляться. Адже там — знову про бандерівців, але з іншого ракурсу.

За законами журналістики рішень — актуального зараз жанру — тут потрібно було б дати якусь пораду. Але я не знаю, яку. Варіант: «просто не дивитися» не працює з людьми, які мало виходять з дому і в яких телеканал «Росія-1» налаштований мало не на першій кнопці.

У те, що не можна просто так «вимкнути» канал на супутнику, я особисто не вірю.

На початку 2020 року з «тарілки» в один момент зникли 23 українських канали —  коли чотири  медіагрупи вирішили зробити свій контент платним.

Повернули їх у вільний доступ тільки у 2022-му, коли російські танки вже рухалися між українськими містами і селами. А до того два — два! — роки жителі невеликих міст, селищ та сіл узагалі майже повністю перейшли на російські новини і кіно.

Російські канали в телевізорах українців — це абсолютна пропаганда. Після 9-ти років війни Україна не напрацювала дієвих методів контр-пропаганди в цьому напрямку.

Боюся, що коли на деокуповані села Балаклійщини повернеться світло, а з ним — і супутникове телебачення, там з’явиться і Скабєєва на першій кнопці.   


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини