267 днів триває велика війна, коли Росія відкрито напала на Україну. Її кращі сини та доньки у перші дні повномасштабного вторгнення пішли добровольцями на фронт, щоб зі зброєю в руках боронити свої домівки.
В їх числі був Артур Васильченко — 23-річний чоловік з селища Зідьки. Буквально в перші дні повномасштабного вторгнення Артур вступив до лав Збройних сил України. Він служив стрільцем-зенітником. У складі свого зенітно-ракетного відділення він за ці вісім з половиню місяців, що пройшли від моменту повномасштабного вторгнення, побував у багатьох «гарячих точках», хоча вся лінія фронту зараз – насправді одна «гаряча точка», яка стала справжнім пеклом для російських загарбників.
На жаль, сталося непоправне — автомобіль, яким вони їхали з побратимами, підірвався на ворожій міні. Сталося це 13 листопада 2022 року в Лимані, що на Донеччині. Артур Васильченко отримав поранення, не сумісні з життям…
18 листопада проститися з воїном, якому тепер назавжди 23 роки (він народився 11 травня 1998 року), прийшли рідні, друзі, однокласники, жителі селища.
Артур мав багато друзів, був доброзичливою людиною. Дуже любив та дбав про свою сім'ю — батьків та чотирьох сестер.
Вони не стримували сліз, а разом із ними плакали й інші. Адже як можна стримати сльози, коли усвідомлюєш, що війна насправді забирає найкращих — молодих, яким треба жити, скохати, народжувати дітей.
- Гірко від того, що кожен клаптик української землі политий кров’ю наших захисників і захисниць, — сказав Зміївський міський голова Павло Голодніков під час меморіального заходу. — Важко словами передати біль втрати для кожного з нас, а особливо — для близьких людей. Але я впевнений, що Україна обов’язково вистоїть та переможе, і саме завдяки таким воїнам, як Артур Васильченко.
- Знову ми проводжаємо в останню дорогу нашого земляка, — сказала староста селища Зідьки Інна Сумцова. — Життя його обірвалося дуже рано, але воно залишило по собі добрі спогади. Він цінував свою родину, любив своїх сестер. Він любив своє життя і прагнув змінити його на краще. На жаль, не судилося. Життя Артура для нас є і буде прикладом справжнього героїзму, мужності, патріотизму. Він загинув, захищаючи нас із вами від російської агресії. Вічна йому пам'ять!
Відспівав воїна протоієрей Василь Хвуст. Поховали Артура Васильченка на кладовищі селища. В останню путь його проводжали майже всі Зідьки.
Вічна пам'ять і вічна слава герою!
