Завдяки таким, як Андрій, ми стоїмо під небом, де не літають ворожі літаки

Тетяна Логвіна 10.11.2022 у 16:15 155

10 листопада в Чемужівці прощалися з Андрієм Стадніком — воїном, який загинув, захищаючи свою батьківщину від ворога

 

Завдяки таким, як Андрій, ми стоїмо під небом, де не літають ворожі літаки

Фото - Тетяна Логвіна

Народився Андрiй Анатолійович Стаднік 7 січня 1977 року у Лимані, там же навчався і закінчив місцеву школу. Після одруження жив та працював у Чемужівці.

Впродовж 15-ти років працював у Чемужівській школі на посаді завідувача господарством. Директорка закладу Лілія Марєєнкова згадувала про цього чоловіка як про незамінного помічника, який навіть у складних ситуаціях знаходив рішення.

У серпні 2019 року за контрактом вступив до лав Збройних сил України.

Повномасштабне вторгнення росiйської армії в лютому цього року застало Андрiя за місцем проходження служби — в 3-му механізованому відділенні 1-го механізованого взводу 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 1302.

За час війни військовий побував в багатьох «гарячих точках». Як сказав староста села Валерій Гончаров, з нечисленних розмов із Андрієм Стадніком  він дізнався, що Андріїв підрозділ стояв під Дергачами на самому початку великої війни, а потім його перекинули на Донбас. Мав контузії, та попри це, він не хотів кидати «своїх» хлопців.

Загинув молодший сержант Андрiй Стаднiк 7 листопада 2022 року. Загинув як справжній захисник і герой, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, отримавши поранення, не сумісні з життям, у боях поблизу населеного пункту Соледар Донецької областi.

В нього залишилися дружина, четверо дітей та онука.

«Андрій Стаднік, захищаючи Україну, захищав і свою сім’ю, своїх найрідніших чотирьох дітей та дружину. Наше герой віддав життя за майбутнє своїх дітей, наше з вами майбутнє. Я впевнений, що це — недаремно! Що Україна вистоїть і переможе. Низько схиляємо голову у журбі у хвилині мовчання», — сказав Зміївський міський голова Павло Голодніков під час прощання з загиблим воїном.

«Це непоправна втрата для сім’ї та для громади. Але саме завдяки таким хлопців, як Андрій, ми стоїмо зараз під небом, де не літають ворожі літки, не чути вибухів», — звернувся до односельців  Валерій Гончаров.

Відспівали воїна священники Олександр Білозор та Василь Хвуст.

Односельці, побратими, всі, хто прийшов віддати останню шану герою, утворили живий коридор, проводжаючи Андрія Стадніка в останню путь.

Не iснує правильних слів, коли йдеться про втрати. Бо це зламані долі конкретних людей, які для своїх рідних були цілим Всесвітом. Герої не вмирають. Вони здобувають вічне життя і нічну славу, залишаються нашим духовним орієнтиром для прийдешніх поколінь українців. Але їх більше немає для тих, кому вони потрiбнi живi.

Слава Україні! Героям Слава!


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини