Ще рік тому ми не знали, що 2022-й стане роком страшних випробувань для України і українців. Що слово «війна», попри те, що вона точиться вже понад вісім років, стане словом широкого вжитку. І сотні й тисячі молодих хлопців і дівчат, зі зброєю в руках, підуть захищати свою батьківщину від ворога, ім’я якому — Російська Федерація.
Максим Сидоров у перші ж дні великої війни пішов добровольцем на фронт. Він не був новачком у цій царині — з 2014-го по 2015 рік працював у Державній службі охорони, а в 2017-мувступив до лав Збройних сил України. Служив у десантно-штурмових військах, три роки захищав нашу Батьківщину на сході.
Він народився 3 грудня 1992 року, а загинув 25 вересня 2022-го, не дожив кілька місяців до свого 30-річчя. Молодший сержант зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Максим Сидоров загинув як герой, вірний військовій присязі, у бою поблизу населеного пункту Нове Краматорського району Донецької області, отримавши травми, несумісні з життям.
У воїна залишилися батьки і донечка Злата.
5 жовтня Зміїв попрощався зі своїм мужнім сином.
Заступниця міського голови Тетяна Тімофєєва подякувала батькам за те, що вони виховали гарного сина, справжнього патріота своєї держави, справжнього героя.
Теплими словами згадала свого учня Яна Панова — Максим закінчив Зміївський ліцей №1 та був вихованцем Зміївської ДЮСШ. Вчителька зазначила, що Максим був дуже надійним — і в школі, і в житті. Певно, ця якість цінувалася і братами по зброї нашого хлопця.
Своє слово сказав і священник парафії «Неопалима Купина» міста Змієва Православної церкви України отець Андрій.
Не існує правильних слів, коли йдеться про втрати. Не існує правильних емоцій. Але головною емоцією сьогодні були — сум і сльози, яких не стримував ніхто.
Герої, на жаль, вмирають. Але натомість вони здобувають вічне життя і вічну славу. І пам'ять про них житиме в поколіннях зміївчан!
