Зміївщина на карантині. Ч.7

15.05.2020 у 13:24 402

Свобода дій з обмеженнями, психологічна проблема дистанційного навчання, Каразінський конкурс та статистика за тиждень.

Зміївщина на карантині. Ч.7

Нарешті ми дочекалися послаблення карантину. Жінки стрімко записуються у черги до перукарів та майстрів манікюру. Модниці гайнули по магазинах. Дистанційне навчання триває до 27 травня, а отже, продовжує доводити до депресивного стану як батьків, так і дітей. А в Харкові, у парку Горького, з радісними обличчямиою.

Нагадаємо, що карантин подовжено до 22 травня, захворюваність на коронавірус росте і всі ми живемо в прогулюються мешканцы міста, насолоджуючись весняною крас режимі очікування, коли це все нарешті закінчиться…

 

Магазини, перукарні, літні кафе — що почало працювати з 11 травня

 

З понеділка уряд ухвалив рішення про послаблення карантину. Тож, нарешті, ми маємо можливість без обмежень відвідувати: парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони; дитячі та спортивні майданчики на вулиці; літні майданчики під відкритим небом у закладах харчування; музеї, музеї під відкритим небом та історико-культурні заповідники; салони краси та перукарні; заклади побутового обслуговування.

Також було дозволено, але з обмеженнями та з дотриманням протиепідемічних заходів, діяльність підприємств громадського харчування на виніс (за умов, якщо об’єкт є оператором ринку продуктів). Крім того, дозволено торгівлю непродовольчими товарами в магазинах, у тому числі й у торговельно-розважальних центрах. Нарешті, були відновлені тренування спортсменів команд національної збірної. Також відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, психологів; отримано дозвіл на проведення відео- та кінозйомок, репетицій у театрах, цирках, художніх і творчих колективах, але за умови участі до 50 осіб без глядачів.

Та поки що так і залишаються на карантині фудкорти та зони розваг у торговельних центрах. Зачинені двері в кінотеатрах і театрах, під замком — університети, школи, дитячі садки.

Крім того, заборонено: проведення масових заходів; переміщення групами більш ніж 2 особи, окрім супровіду дітей; перебування в громадських місцях без маски або распіратора особома, які не досягли 14 років, без супроводу дорослих, перебування на вулиці без документів, які визначають особу, самовільно залишати місця обсервації або самоізоляції.

Не запрацювало Харківське метро (як і в Києві та Дніпрі). Громадський транспорт поки що — тільки за спецпропуском. На жаль, зовсім не працює міжміський, міжнародний, внутрішньобласний і міжобласний транспорт, регулярні залізничні та авіасполучення.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль в ефірі каналу 1+1 повідомив, що відновлення роботи метро і міжміського сполучення залежить від перебігу коронавірусу в Україні, зокрема реєстрації нових випадків захворювання.

Хоч прем’єр поки відмовився прогнозувати точну дату запуску підземки та залізниці, але припускає, що це може статися ближче до липня.

Разом із цим міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в «Сніданку з 1+1» нещодавно заявив, що повноцінне міжнародне авіасполучення протягом цього літа не відновиться. Водночас, він передбачає повернення внутрішнього авіасполучення в Україні.

 

Ілюзія дистанційного навчання

 

Нехай пробачать мені педагоги, але те, що буде написано цього разу про дистанційне навчання, для них стане, можливо, досить неприємним. Хоча є вірогідність, що нікого й не ображу. Бо відверто скажу, що праця вчителя -титанічна!

Так ось, цього разу хотілося б з вами обговорити тему ілюзії дистанційного навчання.

Візьмемо за основу те, що за минулу добу нуль дітей та підлітків перевантажили свій хребет внаслідок багатогодинного сидіння за партою, зненавиділи один із шкільних предметів через те, що просто його не розуміли, проявили неконтрольовані спалахи гніву й перебували під впливом стресу, зневірилися у своїх здібностях та можливостях, відчули порушення сну й апатію, депресивний настрій, посварилися з батьками. А все тому, що не знаходяться наші діти в школі, не займаються цілий день школою і не засвоюють кожні 45 хвилин нову тему з різних предметів. Але це лише ілюзоне уявлення. Адже, замість того, щоб навчатися повноцінно з педагогами - професіоналами свої справи, наші діти намагаються засвоїти навчальний матеріал самотужки. При цьому  страждає, перш за все, їхня психіка та притупляється сприйняття світу таким, який він є зараз.

Тож в стані повної ізоляції наші діти стають відчуженими і навіть відлюдькуватими. З жахом замислюєшся над тим, як вони будуть проходити адаптацію, коли відкриють навчальні заклади.

Як навчаються наші діти дистанційно? Це кожного дня величезне навантаження, адже матеріали вони повинні вивчити і засвоїти самотужки, інколи — з допомогою батьків, які часто працюють і мають повну зайнятість.

Школярі перебувають у стані життя й навчання «на пришвидшенні»: фізику, задану в 9.00, вислати до 11.00 (тоді як інші уроки ще тривають до 15.00). Завдання, отримане від вчителя після 22.00, зробити на завтра. Переглянути і при цьому ще зрозуміти і вивчити сім презентацій, надісланих вчителем. А у презентації — по 63 слайди з купою тексту! І тут виникає питання — як?

Домашнє навчання зараз — це коли діти «приходять до школи» — за робочий стіл і комп’ютер о 10.00, а встають о 18.00. Інколи й пізніше. І у школі не було так само, не кажіть! Бо, по-перше, хребет вони випрямляли, переходячи з кабінету в кабінет, а, по-друге, після уроків і перед виконанням домашніх завдань проходили хоч якийсь шлях додому. Зараз піднятися — це хіба необхідність піти в туалет.

Вони навіть не встигають прибрати у своїх кімнатах та нарешті навести лад у шухлядах, долучитися до виконання спільних домашніх обов’язків, просто й безтурботно поспілкуватися з батьками, братами й сестрами.

І, що найболючіше, щодня все більше діти вірять у те, що вони не такі! Не справляються, не розуміють, не встигають, не вміють…

Чи є щось позитивне? Звісно! Є діти й підлітки, які з захопленням розповідають про шкільне навчання на карантині, яким багато всього подобається. Хоча за живим спілкуванням вони теж страшенно сумують!

Тому, аби не писати цю частину статті у стилі «а баба яга проти», одразу хочу від імені усіх батьків безмежно подякувати й низько вклонитися усім вчителям, про яких діти розповідають з особливим теплом.

Учителям, які розпочинають свої уроки в «Zoom» зі слів: «Привіт, мої сонечка! Ну що, тепер ви витриваліші, відповідальніші й мудріші ще на один день карантину? Розумнички мої! Захоплююся кожним з вас!».

Учителям, які знаходять час і внутрішню силу тисячу разів пояснити батькам та учням усе, що незрозуміло, вкотре набрати текстове повідомлення у вайбері — без роздратування, звинувачування і нарікання.

Педагогам, які задають твір не про весну, якої діти цьогоріч не мали, а про те, яка моя суперсила на карантині.

Учителям, які замість презентації про баскетбол організовують відеофлешмоби ранкових зарядок учнів та виставляють оцінки не за презентацію про користь праці, а за фото у прибраній шафі!

А тепер хотілося б повернутися до не дуже радісної теми, бо таки варто хоча б почати говорити про це!

Основне навчання, як ми розуміємо, триватиме до 15 травня, далі — повторення й закріплення матеріалу. Скажу відверто, багато хто з дітей уже напружили все своє тіло й мозок в очікуванні «двотижневого жаху». Бо це контрольні роботи, тестові завдання, модулі.

І ще. Досі ніколи так часто не чула від дітей фрази: «Я не розумію себе. Не розумію, що зі мною відбувається». Така репліка більш характерна для дорослих. І це лякає. Бо вони ще діти, а ми почали вимагати від них дорослого усвідомлення, розуміння, прийняття всього, що самі не до кінця розуміємо!

Не думаю, що зараз час медіації і тотального примирення усіх сторін освітнього процесу: втомлених учителів, обурених батьків і виснажених дітей. Ні, зараз час, коли нам, дорослим, треба нарешті включити у собі мудрих, зрілих і люблячих людей! Бо нам це легше зробити, ніж дітям. Бо маємо серйозний досвід за плечима. А у них ще такого немає. І їхній організм та мозок працює не по-дорослому, а, отже, саме діти від нас зараз потребують мегарозуміння й мудрості! Не наших нарікань, що нас теж усе дістало! А нашого внутрішнього спокою. Тож, любі дорослі, давайте замість того, аби гнатися за хорошими дитячими оцінками, приділимо цей час відновленню нашого ресурсу, адже дітям ми потрібні сильні й розуміючі.

Ну що ж, таки назву 5 моментів, які бачу дуже реальними для втілення в карантинне навчальне життя.

По-перше, варто усвідомити: це не дистанційне навчання! Це просто навчання на карантині, яке ми не обирали. Воно проходить так, як проходить. Справжнє дистанційне навчання — це коли дитина має персональний комп’ютер, а чіткі й зрозумілі програми та уроки розроблені не за тиждень, а за значно довший період! Решта ж має просто прийняти й усвідомити, що поки по-іншому — ніяк. Але! Якщо у сім’ї один комп’ютер, а в когось із батьків важлива скайп-нарада, значить, дитина пропускає урок.

Бо зараз робота батьків — на першому місці! Бо, на жаль, за «12» з фізики поки що гречку ніяк не придбаємо.

По-друге, не намагаймося мотивувати дітей! Зараз слово «мотивація» взагалі недоречне! Але від батьків тільки й чутно: «Як мотивувати дітей до навчання на карантині? Нічого не хочуть робити. Не роблять самостійно. Або роблять дуже повільно». Відповідь – ніяк!

Коли в голові дитини звучать треки «Тривога!», «Все дістало», «Скільки ж це все буде продовжуватися?», «Хочу до друзів!», «Хочу на вулицю», «Я в цьому році отримаю жахливі оцінки», їхнє мислення, увага, пам’ять не можуть працювати на повну потужність. Бо мозок має завдання, передусім, упоратися з емоційними треками. Він дуже мудро створений нашим Творцем. А тому й захищає від перевтоми, «відпускаючи на короткі канікули» нашу концентрацію й пам’ять.

Дітям зараз справді навчатися важче. Не так легко запам’ятати інформацію, важче сконцентруватися, зосередитися. Як ми їм у цьому можемо допомогти? Перш за все, обійняти, притулити, зробити чай, посидіти годинки дві на кухні, порозмовляти, помовчати поруч, прогулятися, подивитися чудовий фільм, приготувати щось дуже запашне і смачне, закутатися разом у теплий плед…

Але що робимо замість цього? Ми вмикаємо ще додаткові треки: «Увага! Небезпека! Контрольна!» (з тугим інтернетом, який обов’язково «сприятиме» вчасному її проходженню…), «Кінець року! Два тижні! Ти бачив свої оцінки?».

Як мотивувати дітей зараз увесь вільний час присвятити вивченню іноземної мови? Ну, спробуйте. Бо, якщо відверто, вони вперше в житті втратили усю мотивацію до цього. У їхніх голівках не вміщається тепер усвідомлення того, що не існує жодної країни, в яку ти б зараз міг втекти для кращого життя. Усі ми в одному човні: з єдиним вірусом, незалежно від знання мови. І, виявляється, у час закритих кордонів, навіть англійська нас не рятує. А ми ж їм казали, що це те, що відкриє їм світ і зробить крутішими вдесятеро…

По-третє, забудьмо про оцінки. Зовсім! Бо вони несправжні. Бо це ілюзія. І зараз маємо прекрасну нагоду натренувати навички оцінювати дитину за критерієм «на скільки сильно вона старається». Це єдина справедлива оцінка. Яку вона має сама собі виставляти, і порівнювати з оцінкою дорослого. На скільки ти постарався це зрозуміти, вивчити, запам’ятати? Від якого мультфільму чи серіалу сьогодні відмовився на користь вивчення 50 нових іноземних слів? Як можу тобі допомогти краще постаратися?

Усі інші бали і до пандемії були «оцінюванням риби за вміння лазити по деревах», не те, що зараз. Слухайте, як дитина має сама зрозуміти усю тему лише на основі прочитаного параграфу? Це ж лише знання. Але щоб набути умінь і навичок, їй треба вправлятися. І, бажано, з учителем, який уміє й показує. А якщо вона це може зробити сама, то, може, з вересня не варто думати про повернення в школу?

І ще. Наша батьківська совість стає спокійнішою після того, як у дитини 11 балів за тест, який зробили ми? Так, може, таки варто відсвяткувати тортом першу «7» нашого відмінника?

По-четверте, полюбімо наш дім! Навіть якщо він вже втомив нас страшенно. Часто ми, називаючи свої улюблені ресурси, згадуємо все, крім дому. А таки варто починати з нього. І вже давно пора разом із дитиною під веселу музику перемити всю підлогу й уперше зустрітися з існуванням брудних плінтусів. Варто навчити дітей готувати смачні страви, на які до цього не було часу. І, навіть, якщо ми самі їх готувати не вміємо, на допомогу прийде Ютуб. Ось — найнезабутніше дистанційне навчання! Яке не лише подарує купу корисних життєвих навичок, але допоможе нам, батькам, не перетворювати школу на монстра ні для себе, ні для дитини.

Один підліток-відмінник поділився зі мною, що за минулий тиждень зробив близько 15 презентацій, 8 з яких з історії. Але коли я запитала, що він запам’ятав, він засміявся і заявив: «Звісно, нічого». Тож, чи можемо ми радіти його дванадцяткам?

Зараз багатьом дітям дуже подобається готувати. Навіть мій одинадцятирічний син із захватом стає до плити і залюбки готує разом зі мною. Знаєте, чому? Тому що це творчий процес, і тому що він відчуваєь цілковитий контроль над ним! Тільки від них залежить, скільки додати борошна чи цукру. Тому, у цей геть неконтрольований і тривожний час, дозвольмо їм хоч щось контролювати, відчуваючи безпеку.

По-п’яте, дякуймо вчителям і школі за старання й пропозиції, але обираймо для наших дітей те, що допоможе нам тихо, мирно й здорово перебути цей час. Дбаймо про здоровий сон, радісні миті, відпочинок, фізичний рух і світлі думки! Якщо цьому всьому сприяє так зване дистанційне навчання, супер, продовжуймо й надалі! А якщо ні, то, нарешті, візьмемо на себе відповідальність за щастя і добробут наших сімей. Без крику й роздратування! Без виконання «домашок» замість них! Без естафет «від оцінки до оцінки»!

І, нарешті, якщо ми вирішили включити в собі «учителя» й пояснюємо дитині матеріал з криком і нервами, пам’ятаймо: в її голові під час нашого пояснення звучить: «Боюся тата!» або «Мені страшно від крику і погляду мами». Тому вимикаймо страх та пояснюймо з любов’ю й спокоєм. Не вміємо пояснити хімію? О, значить якраз час передати дитині наш професіоналізм у митті дзеркал і приготуванні млинців!

 

Конкурс від «Кarazin Media School»

 

Ще одна суперова можливість для учнів шкіл Харківщини виявити себе з Каразінським!

У інтернеті стартував конкурс від «Кarazin Media School» для школярів 7-10 класів з написання тексту та/або фотоколажу на тему «ПостКарантинні роздуми 2020».

Участь у конкурсі можуть взяти учні 7-10 класів. Слід зазначити, що в ньому немає жодних обмежень щодо жанру або обсягу: фантастичні оповідання; реалістичні щоденники; есе, вірші, п’єси; рецензії книжок на тему епідемій; фотоколажі, фотощоденники; відео та подкасти, будь-що.

Умови конкурсу такі:

- роботи українською мовою у довільному стилі та формі приймаються до 1 червня 2020 року 18:00 на електронну адресу brand@karazin.ua;

- у назві листа пишіть «Ваше прізвище_ ПостКарантинні роздуми2020».

Твори оцінюватимуться за оригінальністю думки, структурністю викладу та загальною грамотністю.

Роботи топ-20 фіналістів будуть опубліковані на сайті в соціальних мережах Каразінського університету та офіційних ресурсах партнерів, переможці будуть мати змогу записати подкасти у студії студентського радіо «ЗІР».

Усіх учасників очікують приємні сюрпризи та подарунки.

Роботи надсилайте до 1 червня 2020 року 18:00 на електронну адресу: brand@karazin.ua.

 

Нові випадки коронавірусу в районі

 

Станом на 13 травня в Україні підтверджено 16425 випадків захворювання на коронавірус. 439 людей померли, 3716 вже одужали.

У Харківській області підтверджено 672 випадки інфікування коронавірусом, 135 залишаються під підозрою, 279 підозр спростовано. Від COVID-19 в області померли 20 людей, одужала 81 особа.

У Зміївському районі на ранок середи було зареєстровано 44 випадки інфікування коронавірусорм, ще 3 залишається під підозрою.

Далі буде…

О. Голубнича.


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини