Наприкінці лютого, коли в Україні почалась повномасштабна війна, Дмитро Захаров, власник барбекю-ресторану та автомийки в Харкові, почав перетворювати свій бізнес на центр гуманітарної допомоги.
«Після того, як я почув перші вибухи, я пішов у магазин за продуктами для сім’ї і почав думати, що я можу робити, щоб допомогти», — каже Дмитро. «Я бачив велику чергу людей, які чекали, щоб купити воду, але її було недостатньо».
Він знав, що робити; у його ресторані є власний запас питної води, тому він почав роздавати її безкоштовно. Коли пошкоджену під час бойових дій місцеву м’ясофабрику довелося зачинити, Дмитро зібрав м’ясо та роздав його людям.
Незабаром гуманітарна діяльність Дмитра взяла верх над бізнесом. Приміщення його ресторану в стилі кантрі стало місцем для безкоштовної медичної допомоги усім, хто її потребує. По сусідству, під великою яскравою вивіскою, що рекламує автомийку, волонтери оминають дренажну систему, завдяки якій вони можуть щодня подавати безкоштовні обіди людям.
Коли команди «Лікарів без кордонів» (MSF) почали оцінювати гуманітарні потреби в Україні і те, як ми можемо допомогти, ми побачили щось дивовижне: багато місцевих волонтерів, некомерційних організацій та груп громадянського суспільства мобілізувались дуже швидко. Такими організаціями керують люди, які постраждали і продовжують страждати від війни. Вони доставляють гуманітарну допомогу людям, які її потребують.
Барбара Гессел, координаторка проєкту MSF у Харкові, каже: «Ми хотіли допомогти зміцнити те, що вони вже створили». Ці місцеві групи надали переважну більшість гуманітарної допомоги в Україні.
Серед них — Дмитро Захаров. Він надає допомогу у своїй громаді, залежно від потреб. Тепер у приміщенні його ресторану працює лікар та психолог MSF. В одній із кімнат медсестри-волонтери вводять хворим на рак розчин для інфузій. Тим часом інші волонтери щодня готують їжу для 1200 людей.
Проєкти MSF по всій країні співпрацюють із десятками місцевих груп — від волонтерів, які возять продукти у віддалені села, до залізниці, що забезпечує потяги для медичної евакуації, та водіїв-волонтерів, які доставляють ліки до пацієнтів. «Це ті люди, які можуть надавати допомогу своїм громадам», — каже Барбара Гессел. «Вони були і будуть тут, коли ми підемо, але їм потрібна підтримка».
Доступ до тих, кому бракує допомоги
Щойно почалась велика війна, Яна Білецька разом із друзями почала організовувати гуманітарну роботу. Їхня мета — дістатись до людей, яким зовсім бракує допомоги, — жителів багатьох сіл, що далеко від Харкова.
Величезне сховище всередині залізничного вокзалу заповнене пожертвами від великих і малих організацій — потерті коричневі коробки із консервами, надіслані зі школи в Англії, стоять біля білих коробок від однієї з найбільших міжнародних неурядових організацій. Команда Яни завантажує пожертви на поїзди, що прямують у села. Близько 100 різних громадських груп заберуть їх і роздадуть людям, багато з яких старшого віку.
«Спершу тут, на вокзалі, у нас працювали 50 людей, — каже Яна, — а зараз нас 20. Але ми набагато ефективніші, ніж були спочатку. Ми перейшли від 24-годинної роботи щодня до меншої кількості годин. Ми краще організовуємо свій час. Зараз наша проблема – паливо, нашим волонтерам дуже важко діставати паливо для роздачі».
MSF передала тисячі коробок з продуктами, що довго зберігаються. Однієї такої коробки для сім’ї із трьох-чотирьох людей вистачає на тиждень. Через волонтерські мережі ми також передали людям у Харкові та області набори гігієни. Це туалетний папір, мило, зубна паста та інші предмети першої необхідності.
Співпраця з волонтерами та волонтерськими групами дозволяє «Лікарям без кордонів» (MSF) охопити набагато більше людей. «Разом нам під силу набагато більше», — каже Барбара Гессел з MSF. «Вони можуть доставити 3 тисячі обідів за один день, їхні мережі настільки добре організовані». Групи також контактують одна з одною і можуть повідомляти MSF та іншим організаціям про додаткові потреби.
Знайти мету у допомозі
Дар’я Самойлова працює в MSF. Її робота – встановлення зв’язків із волонтерами у Харкові. Як і в багатьох волонтерів та її українських колег, життя Дар’ї докорінно змінилось після повномасштабної війни.
«Я була юристкою. У мене було хороше життя. Я об’їздила 38 країн», — каже вона. «Коли почалася війна, я знала, що все змінюється, і цілком можливо, що моє життя може бути зруйноване, що я можу померти». Через сім днів повномасштабної війни велику будівлю біля будинку її матері було підірвано; вони зібрали речі та поїхали в іншу частину країни. Дар’я втратила інтерес до подорожей. Вона каже: просто хотіла повернутися додому. «Мені потрібно було почати нове життя».
Дар’я почала працювати з MSF — спершу як перекладач, а потім у своїй нинішній ролі. Вона контактує із волонтерами та працює над партнерством MSF із місцевими групами. Лише за кілька днів на цій посаді каже: «Я маю відчуття реалізації. Я відчуваю себе щасливою. Я роблю щось добре і всі, з ким я працюю, мають на меті те саме — допомогти».
Не сповільнювати темп
Війна триває і приносить за собою все більше смертей. Вона впливає на психологічний стан і створює економічні проблеми. Через неї люди змушені переїжджати. Та попри це місцеві волонтери та організації не сповільнюють свою роботу.
Дмитро Захаров, Яна Білецька та інші волонтери кажуть, що хочуть зробити якомога більше. За словами Барбари Гессел, це надихає, але водночас викликає кілька запитань. «Багато людей більше не мають доходу — де переломний момент? Як довго це може тривати? Багато хто працює 24 години на добу, і те, що вони бачать і переживають, емоційно виснажує».
Щоб допомогти вирішити цю проблему, у Харкові MSF почала підтримувати волонтерів у розробці підходів для боротьби зі стресом. «Вони заслуговують на визнання за їхню роботу», — каже Каміло Гарсіа, менеджер MSF з охорони здоров'я. «Та понад усе ми хочемо постійно надавати їм підтримку, щоб вони могли продовжувати допомагати людям у біді — таким, як і вони самі».
