Таємниця меморіалу «героям Громадянської війни»

17 травня 2022 року виконком Зміївської міської ради ухвалив рішення про демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків як таких, що підпадали під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Рештки мали бути ексгумовані та перепоховані за православним звичаєм.

Розкопками займалися представники військово-патріотичного об’єднання  «Орієнтир», яким керує Олег Бідулін.

Ексгумацію планували провести за пару днів. Але те, що відкрилося пошуковцям при розкопках, не лише затягнуло роботи на довший термін. Поховання поставили в глухий кут місцевих істориків, адже все виявилося не так, як мало бути, і як ми всі вважали всі ці роки.

Більш детально — у матеріалі директора Зміївського краєзнавчого музею Михайла Саяного.

 

Багато зміївчан, проходячи через парк в центрі нашого міста, звернули увагу на те, що вже немає пам’ятних знаків на могилах Івану Сизранцеву — першому більшовику Зміївського повіту (помер у 1924 році), Григорію Носику — комсомольському вожаку Зміївщини, якого вбили селяни 1926 року за проведення масового вилучення зерна у місцевого населення (розкуркулення), старшого лейтенанта НКВС Зозулі, якого було поховано у 1944 році та обеліска на могилі 22–х політв’язнів, які були розстріляні білогвардійцями 1919 року в с. Борова.

Справа в тому, що згідно з Законом України про декомунізацію, ці поховання ще 2016 року зняті із державного реєстру пам’яток, а могила Зозулі взагалі не стояла на обліку. Тож, перенесення цих могил із міського парку в інше місце (в даному випадку — міський цвинтар), було лише справою часу.

Такий час настав саме зараз!

Багато зміївчан, особливо батьки з дітьми, відпочиваючи в парку, спостерігають, як поступово він набирає кращого вигляду. Нещодавно, напроти дитячого майданчика було встановлено спортивний майданчик, де вже сьогодні діти та дорослі займаються спортом. Виникає нагальна проблема у розширенні зони відпочинку. Але яке видовище для відпочинку, коли батьки прогулюються з дітками, а навкруги одні могили та обеліски! Не парк, а суцільний цвинтар!

Ось тому адміністрація Зміївського краєзнавчого музею і поставила питання перед міськрадою про перенесення цих могил до міського кладовища, якщо вони дійсно там знаходяться.

Історія цих могил комуністами утаємничена давно. Старожили нашого міста не раз розповідали музейним працівникам, що на цьому місці було масове поховання радянських солдатів, які загинули в 1941-1943 роках на території міста, що тут поховані місцеві жителі, розстріляні нацистами в часи окупації. Але ніяких надгробних знаків тут немає, окрім тих, повз які кожен день проходили сотні зміївчан.

Ніхто не звертав уваги на те, що пам’ятні знаки на могилах Сизранцева та Зозулі були просто взяті із надгробків, які були на похованнях місцевих церковнослужителів, які колись були захоронені тут же, в міському парку. З надгробків просто позбивали написи та фотографії і приліпили інші. Це підтвердилося і тоді, коли знімали із цих обелісків написи на мармурових плитах. Під плитою Івана Сизранцева було виявлено напис, який на жаль, вже неможливо прочитати, бо його колись збили. Можна прочитати лише: «Здесь покоится прах…» і то, якщо добре придивитися. Внизу постаменту зберігся напис на чорному граніті: «От Наталии, г. ХарьковЬ».

Майже тиждень члени військово-патріотичного об’єднання «Орієнтир» проводили розкопки цих поховань та ексгумацію людських залишків.

І результати приголомшили!

Там, де повинен лежати Іван Сизранцев, пошуковці в домовині виявили аж два Сизранцевих! У одного із них була пробита осколком голова, а в другого її зовсім не було, але були перебиті ноги. Разом із залишками двох чоловіків (а при ексгумації було встановлено, що це були молоді хлопці віком до 30 років), пошуковці в могилі знайшли іржаві патрони від гвинтівки Мосіна, які чітко датуються 1943 роком.

Там, де нібито похований Григорій Носик, на глибині більше 2-х метрів було знайдено залишки шістьох чоловіків. З ними лежала граната РГД періоду Другої світової війни, іржаві патрони від гвинтівки Мосіна, які знову ж таки датовані 1943 роком. Тут також були знайдені монети, датовані тридцятими роками ХХ ст. Григорія Носика там і в помині немає!

На місті поховання нкведиста Зозулі було виявлено залишки шести солдатів. Можливо, серед них і є Зозуля! Але, цікаво те, що серед них було виявлено і поховання німецького солдата! Саме на це вказують залишки ґудзиків від натільної білизни, німецького кітеля та шинелі.

Було відразу ж визвано спеціаліста із Німецької організації з пошуку німецьких поховань в Європі «Фольксбунд», який підтвердив наявність у цьому похованні саме німецького солдата.

Правда, було знайдено іще одну могилу на такій же глибині, але вона чомусь була під алеєю, по якій комуністи носили вінки та квіти до братської могили політв’язнів та псевдомогил Сизранцеву та Носику. Під час ексгумації з’ясували, що це поховання чоловіка, вік якого — більше 40 років. Можливо, це і є Іван Іванович Сизранцев, так як він помер у віці 42 років! Але тоді чому це поховання знаходилося під тротуарною плиткою, по якій десятиліттями топталися люди, в тому числі — і соратники по партії Сизранцева? Це питання, на яке, на жаль, сьогодні вже ніхто не відповість.

Коли було розрито братську могилу 22-х політв'язнів, то майже під тим місцем, де стояв обеліск, пошуковці виявили залишки двох дітей, приблизно 5-7 років, похованих за християнським звичаєм — зі сходу на захід. Тут же, поруч, було виявлено поховання 3-х молодих чоловіків, але домовини розміщалися вже в іншому напрямку — із півночі на південь. У одного із них було смертельне поранення в голову і одягнений він був набагато краще, аніж два інші. У ньому також виявлено дробини, які вказують на те, що цей молодий чоловік був вбитий із мисливської рушниці. Можна припустити, що це і є Григорій Носик, якого було захоронено 1926 року, але хто лежав поруч із ним – це поки що невідомо.

 

Декілька днів знадобилося пошуковцям, щоб відшукати і провести ексгумацію залишків політв'язнів. Всі вони були захоронені за християнським звичаєм. Про те, що вони були дійсно розстріляні, свідчать кулі, знайдені серед кісток похованих, а також дірка від кулі на воєнній шинелі одного із загиблих, фрагменти якої чудом збереглися. Ця дірка та кров на шинелі, свідчать про те, що стріляли їм в спину. Були також знайдені декілька царських монет початку ХХ ст., ґудзики та емблеми, але все це в незадовільному стані.

Рішенням Зміївської міської ради залишки Сизранцева, Носика (надіємося, що це саме вони), двох дітей та залишки політв'язнів будуть перенесені і захоронені на міському цвинтарі. Радянських бійців, в тому числі і Зозулю, планується захоронити у братську могилу в центрі парку біля Вічного вогню, а німецький солдат буде перепохований на 17 німецькому кладовищі під Харковом.

  

Директор Зміївського краєзнавчого музею Михайло САЯНИЙ

 

Матеріал створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу