Але почали ми розмову з того, що аграрії Зміївської і Слобожанської громад з самого початку війни 24 лютого включилися в спільну справу наближення нашої перемоги. Вони надавали гуманітарну допомогу жителям громад та вимушеним переселенцям продуктами харчування; збирали кошти на придбання засобів захисту та необхідного обладнання для потреб ЗСУ. Також всі без виключення агроформування допомагали місцевим радам паливом і транспортом. І це — незважаючи на нелегкі умови, в яких їм сьогодні доводиться працювати по своєму основному напрямку діяльності.
- Дмитре Вікторовичу, чи всі аграрії району вийшли в поле? На якому етапі зараз посівна?
- На сьогоднішній день посівна уже добігає свого фіналу, дехто з моїх колег завершив весняну сівбу кілька днів тому. В принципі, всі агроформування і Зміївської територіальної громади, і Слобожанської цього року сіють ярі культури.
- Які основні проблеми маєте на зараз: наявність посівного матеріалу, коштів, добрив тощо?
- Основна проблема, звісно ж, війна. В таких умовах працювати дуже складно і, в першу чергу, небезпечно.
Щодо виробничого процесу, то проблему маємо з усіма матеріалами, в першу чергу — з паливом. Посівний матеріал, хімія, добрива… Навіть те, що було придбано до війни і не забрано, всі господарства мали отримати централізовано. Тепер же доводиться вирішувати це питання самотужки, адже представники компаній-виробників бояться їхати в наш регіон через бойові дії, що тривають на Харківщині. Тому нам треба їздити і в центральну частину країни, і в західну, і навіть у південну, самим забирати насіння та хімію.
Крім того, маємо великі обмеження щодо хімії, насінню та добривам. Ціни, зрозуміло, нижчими не стали.
Ще одна проблема — в декого з колег була нереалізована продукція, на яку ціни нині впали на 30-40 відсотків. До того ж до травня взагалі реалізація сільгосппродукції не відбувалася, тільки зараз є певні рухи. І не через порти, бо вони знаходяться під окупацією, а сухопутним транспортом через кордон.
- Чи мають працівники засоби захисту, як то бронежилети і таке інше?
- Деякі аграрії купують бронежилети і каски, але, на щастя, в нашому районі (в колишніх його межах) не було прямих сутичок з орками, тож такі засоби для нас не дуже актуальні.
А от що насправді небезпечно, так це — міни, залишки ракет і боєприпасів. Нас навчали працівники МНС, але, як ми всі бачили ролики, коли трактор наїжджає на міну, від нього нічого не залишається.
Другий момент — сьогодні великою проблемою є купити засоби захисту для військових. Тож моя особиста думка: броніки, каски, наколінники тощо першочергово мають іти для потреб Збройних сил.
По нашому господарству можу сказати, що ми в поле жодного разу не виїжджали, попередньо не проконсультувавшись з військовими, поліцією чи рятувальниками.
При цьому спочатку об’їжджали поля автомобільним транспортом, потім за ходила техніка типу розприскувачів, яка може працювати на дальній відстані. І тільки після цього заходила техніка для обробітку ґрунту. Таким чином перестраховувалися.
- Чи змінила війна структуру площ? Крім пшениці, кукурудзи та соняшнику хтось ще між інші культури?
- Війна структуру площ поміняла, але не суттєво.
По-перше, були або законтрактовані, або придбані партії насіння десь у половини наших колег. Решта теж не дуже змінювали площі. Адже нема чіткого розуміння — треба сіяти більше крупи чи менше кукурудзи?
Я спілкуюся з нашими колегами. Загалом ніхто кардинально не змінював структуру посіву. А якщо зміни й відбувалися, то викликані вони були наявністю насіння. Просто щоб економити кошти і не купувати нічого іншого.
Тобто, якщо раніше ми могли собі дозволити сіяти те, що хочеться. То зараз для цього треба мати кошти. А реалізувати залишки продукції практично неможливо. Потім — логістика. За насінням треба кудись їхати, щось шукати. Сьогодні зайвий раз подумаєш — чи самому їхати за продуктами чи ще за чимось.
Ми — «РеВіК» — посіяли трохи більше ячменю, бо на нього є попит. Чув, що в центральних регіонах хлопці посіли більше круп. Але реалізувати їх на сьогодні дуже складно.
- Прогнози на озимину...
- Озимі на сьогоднішній день в гарному стані. Навіть можна сказати, що в дуже гарному. Погодні умови сприяють їх подальшому розвитку. Це ж стосується і ярих культур.
Що стосується підживлення, з цим проблеми є. У наших громадах підкормку внесли майже всі, хоч дехто й менше за норму.
А от у сусідів із цим гірше. Дехто економить, хтось не зміг купити, бо немає оборотних засобів, так само як і неможливо зараз взяти кредит.
Тож, маємо бути з хлібом!
Але по озимих є ще одна проблема: колеги стикаються з тим, що знаходять залишки боєприпасів на полях. Навіть там, де не велися бойові дії, де не стояло й не стріляло. Буває, що рятувальників доводиться викликати мало не щодня. А так як з кожним днем рослини піднімаються все вище, дуже скоро в «зеленці» не буде видно боєприпасів. Тож, у майбутньому такі знахідки можуть нести величезну небезпеку!
- Дякую за розмову!
Матеріал створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу
