Він казав: «Треба триматися!» Пам’яті Максима Федоти

Зміївщина втрачає найкращих! Клята війна забирає свою криваву данину. Цього разу вона забрала Максима Федоту — сина, чоловіка, батька, воїна…

У скорботі, з прапорами та квітами, прихиливши коліна, 14 січня 2025 року у Змієві в останню земну дорогу проводжали 33-річного Максима Федоту — воїна з позивним «Таксист», який прийняв свій останній бій на Харківщині 9 січня цього року.

Людно було на площі. Попрощатися з Максимом прийшли рідні, друзі, бойові побратими, знайомі і незнайомі. Вони прийшли, щоб віддати данину шани і пам’яті мужньому воїну – добровольцю та висловити співчуття і підтримку родині.

Максим Федота народився у дружній, творчій сім'ї 2 березня 1991 року у Змієві. Навчався у Зміївському ліцеї №1, далі – у Харківському автодорожньому технікумі. Пройшов строкову службу у лавах Збройних сил України. Повернувшись додому, працював на АЗС, займався ремонтом автомобілів.

23 вересня 2013 року Максим створив свою родину. Разом з дружиною Інною вони виховували донечку.

Він був дуже уважним до рідних, кохав дружину, мав багато планів. Відповідальний, талановитий, добрий, з відкритим серцем, чесний, порядний, великий патріот України.

Уже в липні 2022 року, не бажаючи стояти осторонь від страшної трагедії, що спіткала Україну, Максим пішов добровольцем на фронт. Він став взірцем хоробрості та стійкості, був прикладом і підтримкою для побратимів.

Старший солдат Максим Федота, вогнеметник 1-го штурмового відділення, 1-го штурмового взводу, 2-ї штурмової роти, 2-го штурмового батальйону ВЧ А 4638 загинув 9 січня 2025 року в районі населеного пункту Зелений гай Ізюмського району Харківської області.

Висловила свої співчуття рідним і близьким перша заступниця Зміївського міського голови Тетяна Тімофєєва.

«Ще зовсім нещодавно цей хлопець ходив вулицями міста, і ніхто не здогадувався, яким героєм і за яких обставин стане Максим. Статистика війни перетворюється в непоправне горе кожної української сім’ї. Найдорожчі люди віддають свої життя і йдуть у небуття, захищаючи кожного з нас. На жаль, наша свобода і незалежність коштують дуже дорого», — сказала під час меморіального заходу Тетяна Тімофєєфа.

«Він інколи не падав духом. Навіть у найскладніші моменти, коли почалася війна і всім було так страшно, він знаходив правильні слова підтримки та казав, що треба триматися!» — поділилася своїми спогадами однокласниця Максима.

Відспівав воїна настоятель Свято-Троїцького храму міста Змієва протоієрей Олександр.

Кожне покоління українців має своїх героїв. Є вони і серед наших сучасників, жителів Зміївщини, які зі зброєю в руках прикривають власним серцем всю нашу країну, весь український народ.

Вічна слава герою! І вічна пам'ять!